Стратегії розвитку

ТЕСТОВА СТРАТЕГІЯ

Повномасштабна російська агресія проти України розпочалася у лютому 2022 року бойовими діями та окупацією зокрема і північної частини Київської області. Хоча на території Київщини активна фаза війни тривала відносно недовго (до березня 2022 року), але масштаби демографічних, економічних, інфраструктурних втрат, руйнування житла та об’єктів соціального призначення у регіоні неможливо подолати протягом майже трьох років. Адже наземна війна триває на Сході і Півдні України, а постійні повітряні атаки ворога завдають руйнувань по всій території країни. Більше того, вкрай важко прогнозувати розвиток подій на фронті, а відтак – і в національній економіці, через непередбачуваність зовнішніх факторів, визначальних для української Перемоги. За таких умов та з урахуванням обмеженості бюджетних ресурсів підготовка планувальних документів (тобто визначення пріоритетів) є необхілною умовою для виживання та відновлення. На національному рівні за підтримки міжнародних партнерів Уряд України у 2024 році підготував низку рамкових документів, серед яких:  План України1 , схвалений 18 березня 2024 року для реалізації ініціативи Європейського Союзу «Ukraine Facility» та виконання;  Стратегія демографічного розвитку України на період до 2040 року2 , схвалена 30 вересня 2024 року;  Стратегія відновлення, сталого розвитку та цифрової трансформації малого і середнього підприємництва на період до 2027 року3 , схвалена 30 серпня 2024 року;  нова редакція Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки (далі – ДСРР), затверджена 13 серпня 2024 року. Остання визначила необхідність оновлення стратегій розвитку усіх регіонів України з урахуванням викликів воєнного стану, цілей ДСРР, а також положень згаданих рамкових документів. Нагадаємо, Стратегія розвитку Київської області на 2021-2027 роки (далі – Стратегія) у першій редакції була затверджена рішенням Київської обласної ради від 19.12.2019 No 789-32-VII і визначала стратегічні та оперативні цілі розвитку регіону, а також пріоритетні завдання для їх досягнення. Конкретні напрями подальших дій і проєкти розвитку були визначені у Плані заходів з реалізації Стратегії на 2021-2023 роки (далі – План заходів). Підсумки виконання згаданих документів, зважаючи на обставини пандемії COVID-19 та воєнного стану, в цілому можна вважати позитивними4.

При формуванні цілей та завдань актуалізованої Стратегії розвитку Кивщини були враховані такі наслідки російської збройної агресії на соціально- економічний розвиток області: ▪значні безпекові ризики для цивільних жителів та інфраструктури через близькість до кордону з Республікою Білорусь та пускових рубежів повітряних атак російських військ; ▪ зміни у структурі населення регіону (вибуття понад 500 тис.осіб постійного населення в інші регіони країни та за кордон) та розміщення на території області майже 320 тис. внутрішньо переміщених осіб); ▪ необхідність відновлення зруйнованої або пошкодженої соціальної інфраструктури та житлового фонду та стимулювання економічної активності в територіальних громадах, віднесених до територій відновлення; ▪ суттєве погіршення умов функціонування ринку праці, зростання диспропорцій між попитом та пропозицією на кваліфіковані кадри; ▪ скорочення спроможності органів місцевої влади та кадрового забезпечення, що є важливими для залучення інвестиційних ресурсів, коштів міжнародної технічної допомоги та позик міжнародних фінансових організацій для реалізації проєктів відновлення і розвитку як економіки, так соціальної сфери, ▪ необхідність підтримання базових стандартів рівня життя населення області в умовах воєнного стану. Нова редакція регіональної Стратегії враховує результати соціально- економічного аналізу розвитку області в умовах повномасштабної війни. Факти засвідчили, що незважаючи на обмеження, запроваджені у зв’язку з воєнним станом, пошкодження енергетичної інфраструктури внаслідок бойових дій, відтік кадрів, пов'язаний із мобілізацією для служби у лавах ЗСУ, так і переміщенням населення за межі регіону, економічна активність в області поступово відновлюється. Протягом 2023 року та 9 місяців 2024 року відбувається поступове нарощування обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, будівельної продукції, досягнуто високий рівень підприємницької активності, регіон залишається одним з найбільш інвестиційно привабливих для іноземних інвесторів, про що свідчить 3 місце за обсягом прямих іноземних інвестицій. Завдяки продовженню реформ у галузях освіти, охорони здоров’я та соціального захисту з’явилися нові умови для поліпшення якості та доступності послуг, які надаються населенню області, насамперед внутрішньо переміщеним особам та ветеранам війни з російськими агресорами. Разом з тим, наслідки російської збройної агресії призвели не тільки до загострення минулих проблем, а й додали нові. Відволікання значних фінансових ресурсів на відновлення зруйнованих та пошкоджених об’єктів соціальної, житлово-комунальної та дорожньої інфраструктури викликали припинення робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів, розпочатих до війни, підвищили рівень аварійності мереж тепло- і водопостачання, збільшили кількість випадків забруднення поверхневих та підземних вод через неефективну роботу очисних споруд, призвели до неналежного експлуатаційного стану низки автомобільних доріг загального користування місцевого значення та штучних споруд на них.

Відбулося погіршення ситуації на ринку праці. Загострилася проблема невідповідності професійно-кваліфікаційного рівня робочої сили (зокрема підготовленої закладами професійно-технічної освіти) потребам регіонального ринку праці, а також дефіцит кадрів у виробничій сфері та сфері послуг. Ще гострішими стали проблеми перевантаження закладів освіти, особливо у пристоличних громадах, а також незабезпеченість кадрами у сфері охорони здоров'я, особливо лікарями первинної ланки. Результати соціально-економічного аналізу розвитку області у 2020- 2024 роках стали основою для проведення SWOT-аналізу розвитку регіону, який дозволив ідентифікувати інтенсивність взаємозв’язків між сильними та слабкими сторонами регіону та зовнішніми можливостями і загрозами. На цій основі були уточнені стратегічні цілі розвитку Київської області, оновлено оперативні цілі та пріоритетні завдання, які стануть основою для розроблення Плану заходів з реалізації Стратегії на 2025-2027 роки, і конкретизуються у відповідних обласних цільових програма та проєктах регіонального та місцевого розвитку. Актуалізація Стратегії здійснена: на підставі Закону України «Про засади державної регіональної політики»; з урахуванням положень Указу Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року»; відповідно до стратегічних та оперативних цілей Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки, затвердженої у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 року No 940; згідно з вимогами Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2023 року No 816. З метою залучення всіх заінтересованих сторін державної регіональної політики до актуалізації Стратегії, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 12.01.2024 No 21 була утворена робоча група з актуалізації проєкту Стратегії та розробки Плану заходів з її реалізації у 2024-2027 роках, затверджено її склад і Положення про робочу групу. Головним розробником вказаних документів визначено Департамент економіки облдержадміністрації. До оновлення Стратегії було залучено представників бізнесу, освіти, науки, громадськості, інституцій регіонального розвитку, а також місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Крім цього, завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) до актуалізації Стратегії долучився експерт Проєкту USAID «Підвищення ефективності роботи і підзвітності органів місцевого самоврядування» («ГОВЕРЛА»). Тому головний стратегічний документ області є надбанням усіх залучених до процесу розробки Стратегії сторін.

Відповідно до Звіту про стратегічну екологічну оцінку, проведену згідно Закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», нова редакція Стратегії передбачає принцип екологічної збалансованості та зорієнтована на зниження антропогенного впливу на довкілля. Реалізація Стратегії полягатиме у здійсненні комплексної системи заходів, які зможуть забезпечити досягнення стратегічних цілей та створити безпечні умови та високу якість життя в регіоні. При цьому основним критерієм результативності Стратегії є зростання добробуту кожного мешканця Київської області.

1 https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-skhvalennia-planu-t180324

2 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/922-2024-%D1%80#Text

3 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/821-2024-%D1%80#Text

4 Результи моніторингу свідчать, що у 2020-2023 роках вдалося виконати та перевиконати (порівняно з базовими значеннями) 34 запланованих показники моніторингу реалізації Стратегії, по 14 показникам не вдалося досягти бажаного результату та не виконувалися (з об’єктивних причин) 39 індикаторів.

Прогноз розвитку регіону на середньострокову перспективу знаходиться під впливом невизначеності ситуації, яка склалася в умовах повномасштабної агресії Російської Федерації. Розвиток сценарних умов напряму залежить від тривалості воєнних дій та створення можливостей для відновлення і розвитку.

Сценарії розвитку передбачають можливі шляхи розвитку регіону у випадку домінування тих чи інших факторів та враховують вплив ефектів чи негативних наслідків від них.

У залежності від поєднання внутрішніх і зовнішніх умов та факторів можна виділити найбільш вірогідні сценарії соціально-економічного розвитку області – базовий, оптимістичний та песимістичний.

2.4. Стратегічне бачення розвитку Київської області

Київщина – це пульсуюче серце України, де багатовікові традиції органічно поєднуються з інноваціями. Регіон займає гідне місце серед столичних регіонів Європи і задає тренди розвитку в Україні. Забезпечуючи високу якість життя, сприятливе бізнес-середовище та стійкий розвиток, Київщина приваблює інвестиції, таланти та сприяє зростанню добробуту населення. Активно впроваджуючи енергоефективні технології, розвиваючи екологічно чисті виробництва та дбаючи про ветеранів, регіон зміцнює свій міжнародний авторитет та стає прикладом для наслідування.

тест тест

Впровадження Стратегії здійснюється на основі партнерства, координації та узгодження діяльності всіх основних учасників цього процесу шляхом розроблення та виконання планів заходів з її реалізації. План заходів передбачає виконання комплексу організаційних, правових та інших заходів, які будуть здійснюватися суб’єктами регіонального розвитку області відповідно до завдань Стратегії, та реалізацію регіональних програм розвитку, спрямованих на вирішення інвестиційних завдань Стратегії.

Органи, що забезпечують реалізацію реалізацію Стратегії, є:

· Київська обласна рада;

· Київська обласна державна адміністрація;

· районні державні адміністрації;

· районні, міські, селищні, сільські ради;

· асоціації органів місцевого самоврядування;

· агенції регіонального розвитку;

· громадські об’єднання, юридичні та фізичні особи, що беруть участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної регіональної політики.

Виконання Стратегії здійснюється в рамках двох послідовних та взаємопов’язаних програмних етапів, включених у два Плани заходів: перший – 2021-2023 роки, другий – 2024-2027 роки. План заходів з реалізації Стратегії містить:

середньострокові організаційні, правові та інші заходи, необхідні для реалізації регіональної стратегії;

строки здійснення заходів та відповідальних за їх здійснення; індикатори оцінювання здійснення заходів та їх цільові значення; індикативні обсяги і джерела фінансування;

регіональні програми розвитку, спрямовані на вирішення інвестиційних завдань регіональної стратегії.

Фінансове забезпечення реалізації Стратегії здійснюватиметься за рахунок: коштів               державного    бюджету    України,    зокрема,   державного фонду

регіонального розвитку, галузевих державних цільових програм, субвенцій та інших трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам;

коштів місцевих бюджетів;

міжнародної технічної допомоги Європейського Союзу, міжнародних фінансових організацій;

коштів інвесторів, власних коштів підприємств; кошти інших джерел, не заборонених законодавством.

Моніторинг реалізації Стратегії здійснюватиметься Київською обласною

державною адміністрацією відповідно до вимог Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів,

затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2023 року

№ 816 (далі – Порядок).

Відповідно до Порядку моніторинг здійснюється щороку на підставі офіційної державної статистичної інформації, інформації органів, відповідальних за здійснення заходів і реалізації проектів регіонального розвитку, та інших суб’єктів державної регіональної політики.

Департамент економіки Київської обласної державної адміністрації на основі інформації, одержаної від відповідальних виконавців завдань проводить аналіз стану виконання цільових (проміжних) індикаторів досягнення цілей, визначених Стратегією, включаючи порівняння фактично отриманих значень індикаторів здійснення заходів у рамках завдань і їх значень, та визначених Планом заходів за відповідний період і готує моніторинговий звіт про реалізацію Стратегії та моніторинговий звіт про виконання Плану заходів відповідно до форм, визначених додатками 1, 2 до Порядку.

Річний звіт складається з переліку ключових показників за кожною ціллю, кожним пріоритетом або заходом; містить інформацію про досягнення кожного об’єктивного пріоритету або виконання заходу; оцінку можливостей досягнення поставлених цілей на трьохрічний цикл планування.

Підсумковий звіт про моніторинг за трьохрічний цикл планування до показників, які передбачаються у річних звітах, містить загальні оцінки ефективності, результативності та стійкості досягнутих результатів.

Моніторинг реалізації регіональної стратегії і виконання плану заходів може проводитися, зокрема, з використанням інформаційно-комунікаційної системи – єдиної геоінформаційної системи здійснення моніторингу та оцінювання розвитку регіонів і територіальних громад.

Київська обласна державна адміністрація до 1 березня року, наступного за звітним періодом подає моніторинговий звіт про реалізацію Стратегії та моніторинговий звіт про виконання Плану заходів Київській обласній раді для затвердження в установленому порядку, а також забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті затверджені моніторингові звіти.

Моніторингові звіти є відкритими документами і використовуються для уточнення завдань та бюджетних програм області на наступний за звітним бюджетний рік.

Оцінка результативності реалізації Стратегії здійснюється шляхом проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання відповідно до Порядку проведення оцінювання реалізації державної регіональної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2024 року

№ 305 «Деякі питання проведення моніторингу та оцінювання державної регіональної політики».

Оцінювання реалізації Стратегії та виконання Плану заходів проводиться Київською обласною державною адміністрацією після завершення строку за результатами виконання першого та другого етапів реалізації Стратегії (внутрішнє оцінювання) та після завершення реалізації Стратегії (зовнішнє оцінювання))   шляхом   оцінювання   індикаторів   досягнення   цілей,

результативності, ефективності та впливу виконання регіональної стратегії розвитку і плану заходів на розвиток регіону та територіальних громад з метою прийняття в подальшому необхідних управлінських рішень та необхідних коригування.

Оцінювання здійснюється на підставі моніторингових звітів про реалізацію Стратегії та про виконання Плану заходів з її реалізації за відповідний період, офіційної державної статистичної інформації, інформації органів, відповідальних за здійснення заходів і реалізацію проектів регіонального розвитку, та інших суб’єктів державної регіональної політики.

За результатами внутрішнього оцінювання Київська обласна державна адміністрація готує відповідний звіт, який подає для затвердження Київській обласній раді до 1 червня року, який настає після завершення відповідного етапу реалізації регіональної стратегії. Київська обласна державна адміністрація протягом п’яти робочих днів після затвердження звіту забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті.

Зовнішнє оцінювання реалізації Стратегії проводиться Київською обласною державною адміністрацією із залученням незалежних організацій (експертів) протягом року після завершення реалізації Стратегії. Звіт за результатами зовнішнього оцінювання реалізації Стратегії розміщується на офіційному веб- сайті Київської обласної державної адміністрації.

У наступній таблиці наведені індикатори досягнення цілей, результативності, ефективності та впливу виконання Стратегії.

1.1.    Географічне розташування

Київська область як адміністративно-територіальна одиниця в складі України утворилась 27 лютого 1932 року, займає площу 28,1 тис. кв. км (без м. Києва), що становить 4,7% площі країни. За розмірами території область посідає 8-е місце серед регіонів України.

Територія області розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. На сході Київщина межує з Чернігівською і Полтавською, на півдні – з Черкаською, південному заході – з Вінницькою, на заході – з Житомирською областями, на півночі – з Гомельською областю Республіки Білорусь.

Малюнок 1.1.1. Географічне розташування Київської області

Київщина є столичним регіоном, у центрі якого знаходиться м.Київ – потужний політичний, діловий, індустріальний, науково-технічний, транспортний та культурний центр країни, пов’язаний з областю тісними економічними і соціальними зв’язками. Міжрегіональні та міжнародні сполучення столиці відбуваються по території області за допомогою трьох міжнародних транспортних коридорів.

Відстань від меж м.Києва до північної границі області становить 118 км, південної – 128 км, західної – 76 км, східної – 112 кілометрів.

Особливістю адміністративно-територіального устрою Київської області є відсутність обласного центру. Місто Київ, де розміщуються органи управління області, є окремим регіоном і не входить до складу області. Ще однією особливістю області є наявність у її складі міста Славутич, яке територіально знаходиться у Чернігівській області. Також крайню північну частину області

займає Чорнобильська зона відчуження (площею 257,69 тис. га або 9,16 % території регіону).

Рельєф Київської області рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра, сприятливий для розвитку сільськогосподарського виробництва і транспортної інфраструктури. Ріка Дніпро ділить територію області на дві частини: правобережну і лівобережну, які мають особливості рельєфу.

Малюнок 1.1.2. Рельєф Київської області

Північна частина області лежить в межах Поліської низовини. На сході в межах області – частина Придніпровської низовини. Найбільш підвищені й розчленовані південна та південно-західна частини, зайняті Придніпровською височиною (висота біля 273 м над рівнем моря).

1.2.    Адміністративно-територіальний устрій

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року

№ 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено 7 районів (замість 25-ти), а саме:

Малюнок 1.2.1. Адміністративно-територіальний поділ Київської області

1.                           Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі територій Білоцерківської міської, Сквирської міської, Таращанської міської, Тетіївської міської, Узинської міської, Володарської селищної, Гребінківської селищної, Рокитнянської селищної, Ставищенської селищної, Ковалівської сільської, Маловільшанської сільської, Медвинської сільської, Фурсівської сільської територіальних громад;

2.                           Бориспільський район (з адміністративним центром у місті Бориспіль) у складі територій Бориспільської міської, Переяславської міської, Яготинської міської, Вороньківської сільської, Гірської сільської, Дівичківської сільської, Золочівської сільської, Пристоличної сільської, Студениківської сільської, Ташанської сільської, Циблівської сільської територіальних громад;

3.                           Броварський район (з адміністративним центром у місті Бровари) у складі територій Березанської міської, Броварської міської, Баришівської селищної, Великодимерської селищної, Згурівської селищної, Калинівської селищної, Калитянської селищної, Зазимської сільської територіальних громад;

4.                           Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Бучанської міської, Вишневої міської, Ірпінської міської, Бородянської селищної, Гостомельської селищної, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної, Білогородської сільської, Борщагівської сільської, Дмитрівської сільської територіальних громад;

5.                           Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Славутицької міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Поліської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської територіальних громад;

6.                           Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Козинської селищної, Феодосіївської сільської територіальних громад;

7.                           Фастівський район (з адміністративним центром у місті Фастів) у складі територій Боярської міської, Фастівської міської, Глевахівської селищної, Калинівської селищної, Кожанської селищної, Чабанівської селищної Бишівської сільської, Гатненської сільської, Томашівської сільської територіальних громад.

Вказаною Постановою у Київській області ліквідовано 25 районів: Баришівський, Білоцерківський, Богуславський, Бориспільський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Володарський, Згурівський, Іванківський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Миронівський, Обухівський, Переяслав-Хмельницький, Поліський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський, Яготинський райони.

Станом на вересень 2024 року у всіх районах області функціонують органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, а також районні військові адміністрації.

Таблиця 1.2.1. Характеристика районів Київської області. Джерело: https://decentralization.ua/newrayons?area_id=11&sort_by_otg_count=&sort_by_villages_count=&sort_by_square=&so rt_by_population=, ГУ статистики у Київській області

* - за даними органів місцевого самоврядування

У перспективному плані, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 600-р, у Київській області визначено 69 територіальних громад, з яких:

·       24 міські;

·       23 селищні;

·       22 сільські.

На території Гостомельської селищної територіальної громади, відповідно до Указу Президента України від 21 березня 2022 року № 156/2022, було утворено Гостомельську селищну військову адміністрацію Бучанського району Київської області. Відповідно до пункту 8 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

У всіх громадах області утворено старостинські округи (всього – 465) і призначено старост (див. Додаток 1).

За наслідками військової агресії Російської Федерації Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до яких увійшли населені пункті Київської області.

1.3.    Стратегічне планування розвитку громад

Закон України «Про засади державної регіональної політики» визначає, що при розробленні регіональних стратегій розвитку та змін до них враховуються стратегії розвитку територіальних громад.

Ухвалений у липні 2022 року Закон⁵ зобов’язав cільські, селищні, міські ради забезпечити затвердження стратегій розвитку територіальних громад у термін до січня 2024 року. Виняток був зроблений для територіальних громад, віднесених до територій відновлення, на період реалізації Плану відновлення та розвитку відповідної територіальної громади.

Станом на 27.11.2024 ситуація зі стратегічним плануванням на рівні громад Київської області характеризується наступними показниками (Табл. 1.3.1):

1.    Кількість (частка) громад, які мають затверджені стратегії розвитку – 30 громад (43,5% від загальної кількості громад), з них затвердили/ оновили стратегії після липня 2022 року – 8 громад;

2.    Кількість (частка) громад, у яких відсутні затверджені стратегії розвитку – 39 громад (56,5% від загальної кількості громад), з них затвердили плани відновлення та розвитку – 0.

⁵ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2389-20#n7

Таблиця 1.3.1. Стратегії розвитку територіальних громад Київської області

14

Аналіз прийнятих в умовах воєнного стану стратегій восьми громад Київської області показує спільні пріоритетні сфери, які відображені у відповідних стратегічних, оперативних цілях (див. Додаток 2). Передусім йдеться про економічну сферу, житлово-комунальне господарство, медичне обслуговування, освіту, екологію та поводження з відходами, безпеку. Це свідчить про спільні проблеми і виклики відновлення та розвитку, які у багатьох випадках потребують об’єднання зусиль як на горизонтальному (міжмуніципальна співпраця), так і вертикальному (взаємодія громад, районів та області) рівнях.

Водночас практично у всіх нещодавно прийнятих документах відсутній детальний аналіз впливу воєнного стану на відповідну громаду (передусім на демографічні та економічні показники), а відтак – серед оперативних цілей та завдань бракує фокусу на відновлення від наслідків війни.

Також залишається проблемним узгодження стратегічного (а у більшій мірі – просторового) планування між сусідніми територіальними громадами області, а також з містом Києвом. Наразі є поодинокими винятками громади, які у стратегічних документах передбачають завдання щодо посилення міжмуніципальної співпраці задля вирішення спільних проблем.

1.4.    Основні документи щодо планування, забудови, використання територій

Основним планувальним документом регіонального рівня для Київської області є Схема планування території Київської області⁶, яка затверджена рішенням Київської обласної ради від 09 вересня 2021 року № 114-05-VIII (далі – Схема планування).

Головною метою Схеми планування є розроблення раціональної планувальної організації території, спрямованої на забезпечення сприятливих умов проживання населення, раціонального використання природних ресурсів, розвитку галузей господарського комплексу, вдосконалення інженерно-транспортної інфраструктури, охорони навколишнього природного середовища та культурної спадщини, забезпечення цивільного захисту населення і територій.

Розрахунковий термін Схеми планування – 2036 рік.

Схема планування визначає, що використання території області характеризується наявністю обмежень, що обумовлюється:

-   наявністю значних територій, використання яких законодавчо обмежується та вимагає спеціального охоронного режиму господарювання; особливо це територія радіаційного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, а також санітарно- захисні та охоронні зони підприємств промисловості, транспорту та зв’язку;

-   нераціональним взаєморозміщенням виробничих та житлових територій;

-   незбалансованістю соціального, економічного, містобудівного та екологічного аспектів розвитку населених пунктів і прилеглих територій;

⁶ https://kor.gov.ua/rishennia/pro-zatverdzhennia-skhemy-planuvannia-terytorii-kyivskoi-oblasti/

-   несприятливою демографічною ситуацією з перманентним скороченням кількості населення, особливо сільського, в периферійній зоні тощо.

Інтегральна оцінка переваг і обмежень потенційних можливостей розвитку області та ефективного використання її території, наведена у Схемі планування, дозволяє стверджувати, що повністю вичерпані можливості інерційного розвитку області. Подальше застосування такого сценарію пов’язане з нарощуванням системних ризиків і суперечить задачам створення та підтримання повноцінного життєвого середовища для населення Київщини.

Тому вирішення зазначеної задачі із збалансованим врахуванням інтересів держави, Києва і області, а також загальносвітових тенденцій цивілізаційного розвитку обґрунтовує необхідність суттєвого переформатування напрямків і масштабів використання території на основі реструктуризації галузевої та територіальної структури господарського комплексу області, що спиратиметься на ефективну реалізацію внутрішнього потенціалу розвитку, максимальне використання конкурентних переваг та нівелювання обмежень.

Переважними видами діяльності інтегрованого з Києвом багатофункціонального комплексу мають бути продукування та розповсюдження інновацій, наука, освіта і культура, комерційно-ділова сфера, різносторонній туризм, високотехнологічні малоресурсоємні екофільні виробництва.

У межах периферійного поясу – переважно агропромислового виробництва та сільської забудови, Схемою планування передбачається створення умов для стимулювання сталого розвитку агропромислового комплексу та сільських населених пунктів на основі формування відповідних кластерів – інтегрованих структур з виробництва, зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, туризму (в тому числі зеленого) на базі значного історико-культурного і природно-ландшафтного потенціалу, а також високотехнологічних виробництв, логістичних об’єктів на коопераційних зв’язках міста Києва з підцентрами Київського макрорегіону (Вінниця, Житомир, Черкаси, Чернігів).

Інноваційний (оптимальний) варіант розвитку господарства області пов’язаний з його всебічною модернізацією, структурною трансформацією промисловості, сільського господарства, транспорту, зв’язку тощо та їх інтеграцією з інноваційним та науково-освітнім комплексом регіону.

Вирішення цієї складної та масштабної задачі вимагає максимального використання всіх можливих ресурсів – матеріальних, фінансових, інтелектуальних, організаційних. Саме ці аспекти визначають механізм та напрями реалізації Стратегії розвитку Київської області до 2027 року та планувальної документації на рівні окремих районів.

Водночас для утворених у 2020 році 7 нових районів області схеми планування території не розроблено і не плануються. Наразі користуються рішеннями містобудівної документації регіонального рівня – Схемою планування території Київської області.

Таблиця 1.4.1. Наявність містобудівної документації на                                                                                                                 субрегіональному рівні до проведення адміністративно-територіальної реформи

Станом на 01.01.2024 з 1182 населених пунктів області 1106 було забезпечено генеральними планами (93,6% від загальної кількості населених пунктів). Однак лише 84 генеральних плани були затверджені у період після 2021 року, ще 378 – у період 2011-2020 років. Натомість 79 – у період 1991-2010, решту

(565) - до 1990 року. Взагалі відсутня містобудівна документація по 76 населеним пунктам .

Усі міста Київської області є центрами міських територіальних громад, 23 селища є центрами селищних територіальних громад.

По 12 містам області та м. Прип’ять, що мали статус «місто обласного значення», ситуація з актуальністю генеральних планів наступна:

-   до 1990 року генеральні плани розроблені для 2 міст (Обухів і Прип’ять);

-   до 2010 року – 3 міст (Славутич, Бровари і Бориспіль);

-   до 2020 року – 6 міст (Біла Церква, Васильків, Переяслав, Ржищів, Ірпінь і Фастів);

-   після 2021 року – 2 міст (Березань і Буча).

По 12 містам області та м. Чорнобиль, що мали статус «районного значення», ситуація така:

-   до 1990 року – 2 міста (Сквира і Чорнобиль);

-   до 2010 року – 3 міста (Узин, Миронівка і Українка);

-   до 2020 року – 6 міст (Яготин, Тетіїв, Вишневе, Вишгород, Кагарлик і Боярка);

-   до 2024 року – 2 міста (Богуслав і Тараща).

З 30-ти селищ (селищ міського типу) наявні генеральні плани:

-   до 1990 року – по 3-м населеним пунктам;

-   до 2010 року – по 9-ти селищам;

-   до 2020 року – по 15-ти селищам;

-   до 2023 року – по 3-м селищам.

Половина наявної містобудівної документації потребує внесення змін (оновлення). Крім того, близько 20 % території області покрито детальними планами території. Станом на 01.01.2024 у Київській області затверджено 5443 детальних плани, з них 268 - у 2023 році (в тому числі 198 розроблені відповідно до вимог ДБН Б.1.1-14:2012 та 70 детальних планів розроблені відповідно до вимог ДБН Б.1.1-14:2021).

Для розгляду поданих сільськими, селищними і міськими радами проєктів містобудівної документації за 9 місяців 2024 року організовано проведення 9-ти засідань архітектурно-містобудівної ради, на яких розглянуто проєкти генеральних планів 8 населених пунктів, плани зонування 2 населених пунктів (у складі генпланів), 24 проєкти детальних планів окремих територій (з них 5 проєктів – для розміщення виробничо-складських комплексів, 3 – для розміщення енергогенеруючих підприємств (сонячні електростанції), 2 – для розміщення автосервісних комплексів, тощо).

У 2023 році проведено 13 засідань архітектурно-містобудівної ради, на яких розглянуто 33 проєкти містобудівної документації (генеральні плани 10-х населених пунктів, плани зонування 2-х населених пунктів, 21 детальний план окремих територій).

Таблиця 1.4.2. Кількість проєктів містобудівної документації, поданої на розгляд архітектурно- містобудівної ради Київської області

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року

№ 878 до Списку історичних населених місць включено такі міста Київської

області: Біла Церква, Богуслав, Васильків, Вишгород, Переяслав, Ржищів, Фастів і Яготин.

Наразі історико-архітектурні опорні плани (ІАОП) затверджено тільки в трьох містах:

1.              Васильків     (наказ     Міністерства     культури    і     туризму України від 13.07.2009 № 521/0/16-09);

2.    Переяслав (наказ Міністерства культури України від 10.09.2015 № 718);

3.    Фастів (наказ Міністерства культури України від 22.01.2016 № 20).

У м. Вишгород розроблено межі історичного ареалу, які затверджено наказом Міністерства культури і туризму від 15.04.2008 № 424/1/16-08.

Богуславською міською радою замовлено розроблення ІАОП, який знаходиться на стадії погодження Мінкультом.

У м. Біла Церква у 2024 році розроблено новий генеральний план міста та ІАОП, який перебуває на доопрацюванні для подальшого погодження департаментом культури і туризму Київської обласної державної адміністрації та Міністерством культури України у встановленому порядку.

Генеральний план м. Яготин затверджено в 2012 році без розроблення ІАОП. По м. Ржищів також не розроблено ІАОП, найближчим часом розроблення не планується.

Київська область має неоднорідний просторовий розвиток, що позначається на її соціально-економічних показниках і перспективах відновлення та розвитку. Схема планування території Київської області, враховуючи визначальний вплив столиці України, ідентифікує три пояси, що відрізняються режимами функціонального використання територій області. Перші два розташовані у межах приміської зони міста Києва (ближній – у радіусі 30-40 км, та серединний – 60-80 км від столиці). При цьому ближній пояс, відповідно до Генеральної схеми планування території України, розглядається як зовнішня концентрична смуга

ядра Київської агломерації.

За даними Схеми планування території Київської області (ст.23 том 2 кн.1),

¼ млн мешканців, які проживають за межами м.Києва, є «маятниковими мігрантами». За оцінками Київської міської державної адміністрації, у 2019 році щодня понад 300 тис. осіб їздили до Києва⁷.

Ще одним джерелом даних для оцінки масштабів маятникової міграції є соціологічні дослідження жителів громад Київського суб-регіону⁸, проведені за підтримки Програми Ради Європи у 2020 та 2022 роках. Так, у 2022 році 17 % мешканців та мешканок інших населених пунктів Київської агломерації щодня відвідували м. Київ, ще 21 % робили це щонайменше один раз на тиждень (порівняно із 21 % та 20 % відповідно у 2020 році).

У 2019 році на замовлення Ради Європи представники європейських метрополій  провели  фаховий  огляд  «Демократичне  врядування  у  містах-

⁷ https://rm.coe.int/peer-review-kyiv-1/1680aedcde

⁸       https://rm.coe.int/sociology-lsg-ka-2022/1680aedfd9               та                    https://rm.coe.int/areport-ka-sep2020-ukr- final/1680aedd98

метрополіях на прикладі Київського регіону»⁹ та підготували рекомендації щодо підвищення ефективності врядування та покращення публічних послуг у субрегіоні. Проведені за модерації міжнародних фахівців заходи стали поштовхом до налагодження комунікації між очільниками сусідніх громад, а відтак – і до створення місцевої асоціації органів місцевого самоврядування

«Київська агломерація», до складу якої входять 18 громад¹⁰. Під час повномасштабного російського вторгнення проявилася ще одна функція громад пристоличного регіону – захисна. Бучанська, Ірпінська, Гостомельська та інші громади півночі області неймовірними зусиллями і величезними жертвами заблокували наступ ворога на Київ.

На території пристоличних громад зосереджена найбільша частка підприємств і логістичних центрів. Київська агломерація виступає головним центром ділової активності та фінансів, приваблюючи інвестиції завдяки розгалуженій банківській і страховій мережі. Тут діє висока концентрація освітніх і науково-дослідних закладів, що формують інноваційне середовище й постачають регіону кваліфіковані кадри. Розвинене транспортне сполучення у тісному зв’язку з міжнародним аеропортом «Бориспіль» і залізничними вузлами спрощує переміщення товарів і людей, а висока купівельна спроможність жителів столиці й приміських громад створює місткий внутрішній ринок, сприятливий для розвитку малого й середнього бізнесу.

Крім цього, активними територіями економічного зростання в області є такі міста, як Біла Церква і Яготин, що мають потужний промисловий і аграрний потенціал, а також зручне транспортне сполучення, виступають ключовими вузлами економічної активності. Тут сформовані промислові кластери, здатні до швидкого відновлення й модернізації, а розвинутий агросектор відкриває можливості для переробки сировини та виходу на зовнішні ринки. Завдяки вигідному розташуванню та розгалуженій інфраструктурі обидва міста приваблюють інвесторів і створюють умови для диверсифікації виробництва й підвищення рівня зайнятості населення.

Водночас на значній частині північної частини Київської області спостерігається відтік населення, обмежена економічна діяльність і нерозвинена інфраструктура, а близькість до зони відчуження Чорнобильської АЕС формує додаткові екологічні та соціальні обмеження. Усе це утворює замкнене коло занепаду, яке потребує цілеспрямованих заходів з боку влади і бізнесу для відновлення та стимулювання розвитку.

Місто Київ, як столиця України та найбільший економічний центр держави, відіграє визначальну роль у соціально-економічному розвитку Київської області. Хоча адміністративно Київ не входить до складу області, він територіально розташований у її середині, формуючи разом із прилеглими громадами єдиний соціально-економічний простір. Цей простір фактично набув ознак міської агломерації, де відбувається постійна взаємодія між столицею та навколишніми

⁹ https://rm.coe.int/peer-review-kyiv-1/1680aedcde

¹⁰ https://www.kyivaglomeracia.org.ua/pro-nas/

територіями за багатьма напрямами: транспорт, ринок праці, житлова і соціальна інфраструктура, інвестиції, освітні та культурні послуги тощо.

У сучасних умовах місто Київ для Київщини є одночасно:

-  потужним джерелом інвестицій і ринком збуту продукції місцевих підприємств;

-  технологічним та освітнім хабом, де зосереджені провідні науково-дослідні й освітні заклади, здатні забезпечувати області необхідні знання й кваліфіковані кадри;

-  центром ділової активності (фінансової, комерційної, консультаційної), що стимулює підприємництво в регіоні;

-  культурно-туристичною «вітриною» України, котра формує загальний імідж країни та її привабливість для іноземних інвесторів і туристів.

Водночас розбудова Київської агломерації вимагає скоординованого підходу до розвитку транспортної, інженерної та соціальної інфраструктури, зокрема в пристоличній зоні, яка відчуває найбільше навантаження через міграційні та господарські потоки між столицею та областю. З урахуванням викликів воєнного часу (руйнації інфраструктури, потреби у швидкій відбудові тощо), скоординоване планування та впровадження спільних проєктів стають критично важливими.

Посилення взаємодії з Києвом є важливим чинником успішної реалізації Стратегії розвитку Київської області, оскільки дозволить:

-  прискорити економічну активність та залучити інвестиції завдяки доступу до великого столичного ринку та фінансових установ;

-  примножити людський капітал, зокрема через спільні освітні, наукові та культурні програми;

-  реалізувати транспортно-логістичний потенціал й розвиток громадського транспорту між населеними пунктами;

-  досягти високої інтегрованості адміністративних і соціальних послуг для жителів області, які щоденно чи періодично пов’язані з Києвом;

-  забезпечити захист довкілля, у тому числі в частині захисту від забруднень повітря, зменшення скидів неочищених стоків, утилізації відходів тощо;

-  збалансувати просторове планування, щоб враховувати інтереси як столиці, так і суміжних громад.

Проміжні висновки до підрозділів 1.1-1.4

1.    Розміщення Київської області є дуже вигідним, оскільки в межах області знаходиться найбільший в Україні регіональний ринок, освітній, фінансовий та культурний центр – м. Київ. Область розміщена на перетині міжнародних транспортних коридорів. Водночас область межує з Республікою Білорусь, що зумовлює підвищені безпекові ризики.

2.      Значна витягненість області з півдня на північ та розділення території області рікою Дніпро (за відсутності мостів вгору і вниз по течії від Києва) створює певні складності в інтегрованості усієї території регіону.

3.     Відсутність власного адміністративного центру у складі області певною мірою «розмиває» регіональну ідентичність, а присутність органів влади державного та міського (м.Києва) рівнів ускладнює формування регіональної еліти для лобіювання інтересів області на національному рівні.

4.       Лише 30 громад (43,5% громад області) мають затверджені стратегії розвитку, з них затвердили/ оновили стратегії після липня 2022 року – 8 громад. Решта (39 громад) не затвердили ані стратегії розвитку, ані плану відновлення та розвитку.

5.      Аналіз стратегій 8 громад, які були прийняті після липня 2022 року, показує спільні пріоритетні сфери: економіку, житлово-комунальне господарство, охорону здоров’я, освіту, екологію та поводження з відходами. Водночас практично відсутній детальний аналіз впливу воєнного стану (передусім на демографічні та економічні показники громади), а відтак – серед оперативних цілей та завдань бракує фокусу на відновлення від наслідків війни. Залишається проблемним узгодження стратегічного (а у більшій мірі – просторового) планування між сусідніми територіальними громадами області, а також з містом Києвом. Наразі лише окремі громади передбачають у стратегічних документах завдання щодо посилення міжмуніципальної співпраці.

6.     Затверджена у 2021 році Схема планування території Київської області відзначає наявність значних територій, використання яких законодавчо обмежується та вимагає спеціального охоронного режиму господарювання (територія радіаційного забруднення ЧАЕС, санітарно-захисні та охоронні зони підприємств промисловості, транспорту та зв’язку); нераціональне розміщення виробничих та житлових територій; незбалансованість соціального, економічного, містобудівного та екологічного аспектів розвитку населених пунктів і територій.

7.   За даними Схеми планування, повністю вичерпані можливості інерційного розвитку області. Тому переважними видами діяльності інтегрованого з Києвом багатофункціонального комплексу мають бути продукування та розповсюдження інновацій, наука, освіта і культура, комерційно-ділова сфера, різносторонній туризм, високотехнологічні малоресурсоємні екофільні виробництва.

8.       Схема планування, враховуючи визначальний вплив столиці України, ідентифікує три пояси, що відрізняються режимами функціонального використання територій області. Перші два розташовані у межах приміської зони міста Києва (ближній – у радіусі 30-40 км, та серединний – 60-80 км від столиці)

9.    Половина містобудівної документації населених пунктів області потребує оновлення. Взагалі відсутня містобудівна документація по 76 населеним пунктам. Крім того, лише близько 20 % території області покрито детальними планами території. Повільні темпи оновлення генеральних планів зумовлені обмеженими можливостями місцевих бюджетів та недостатністю на місцях кваліфікованих кадрів як у сфері містобудування, так і для прийняття відповідних управлінських рішень.

10.        Київська область – це спільний простір, де розвиток столиці та навколишніх  громад  взаємопов’язаний.  Співпраця  між  пристоличними громадами та містом Києвом дозволить ефективніше вирішувати спільні проблеми, такі як транспортна доступність, екологія, забезпечення житлом та створення нових робочих місць.

1.5.    Кліматичні умови

Київщина розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області - у лісостеповій зоні. Клімат області – помірно континентальний, м'який з достатньою кількістю вологи. Середня багаторічна температура повітря становить у січні -6 С, липні – + 19,5 С. Середня річна кількість опадів – 500-600 мм.

Природно-кліматичні умови області сприятливі для життя людини і господарської діяльності. Водночас, протягом останніх десятиріч спостерігаються суттєві зміни клімату.

Йдеться про постійний ріст середньорічної температури повітря (з 7,0С у 1996 році до 10,4С у 2023 році) та частіші аномально високі значення температури (особливо після 2007 року). Тенденція помітна на графіку (мал.1.6.1), пунктирна синя лінія у верхній частині якого - це лінійна тенденція зміни середньорічної температури, а у нижній частині - так звані “смуги потепління” (колір смужки відображає середню температуру за рік: синя - для холодніших і червона - для тепліших років). 

Малюнок 1.5.1. Середньорічна температура повітря, тренд та аномалії для субрегіону навколо м.Київ протягом 1979-2023 років. Джерело: https://www.meteoblue.com/uk/weather/historyclimate/change/%d0%9a%d0%b8%d1%97%d0%b2_ukraine_703448

Така зміна температур супроводжується тенденцією зменшення середньої річної кількості опадів. Після 2014 року спостереження переважно реєстрували посушливі роки. На графіку (малюнок 1.6.2) пунктирна синя лінія - це лінійна тенденція зміни клімату, яка «рухається» вниз, тобто сигналізує про те, що з часом клімат у регіоні стає сухішим. У нижній частині графіка кольорами показані так звані «смуги опадів». Кожна кольорова смужка відображає загальну кількість опадів за рік: голуба - для вологіших і жовта - для сухіших років.

Малюнок 1.5.2. Середня річна кількість опадів, тренд та аномалії для субрегіону навколо м.Київ протягом 1979-2023 років. Джерело: https://www.meteoblue.com/uk/climate-change/pyriatyn_ukraine_697183

Такі кліматичні зміни впливають на сільське господарство та створюють нові виклики для екології. Напр. висушування торф’яників спричиняє частіші загорання та забруднення повітря дрібнодисперсними частинками. У результаті, за даними міжнародних спостережень IQAir, місто Київ тривалий час відноситься до топ-10 міст світу з найбільш забрудненим повітрям¹¹.

1.6.    Земельні ресурси

Площа земель в адміністративних межах Київської області становить 2816,2 тис. га, з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутича, яке територіально розташоване в Чернігівській області.

Площа сільськогосподарських угідь становить 1 658,9 тис. га, або 58,9 % від загальної площі області. Розорюється 1 353,7 тис. га земель, що дорівнює 48,1 % загальної площі області та 81,4 % сільськогосподарських угідь. Забудовані землі займають 137,4 тис. га, що становить 4,9 % від загальної площі області.

Ліси та інші лісовкриті площі займають 648,7 тис. га, що становить 23,0 % від загальної площі області і є в середньому на рівні розрахунково- оптимального показника, який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.

Під внутрішніми водами знаходиться 175,1 тис. га (6,2% від загальної площі області). У зонах впливу водосховищ підтоплені близько 10 тис. га сільськогосподарських угідь.

Землі промисловості становлять 12,9 тис. га (0,5 % від загальної площі області), транспорту і зв’язку – 26,1 тис. га (0,9 % від загальної площі області), силових структур – 26,3 тис. га (0,9 % від загальної площі області).

З усіх земель 56,0 тис. га становлять землі природоохоронного призначення, 0,4 тис. га оздоровчого, 1,4 тис. га рекреаційного і 1,2 тис. га історико- культурного призначення.

Щодо структури сільськогосподарських угідь регіону загальною площею 1 658,9 тис. га (100%), то у процентному співвідношенні сільськогосподарські угіддя складаються: рілля – 81,6%, пасовища – 8%, сіножаті – 6,9%, багаторічні насадження – 2,8%, перелоги – 0,7%.

¹¹ https://www.iqair.com/ukraine/kyiv/kyiv-c

Таблиця 1.6.1. Структура земельного фонду Київської області

* – за даними Головного управління статистики у Київській області

Таблиця 1.6.2. Порушені, відпрацьовані та рекультивовані землі

Примітка: у стадії рекультивації перебуває 195,1 га земель, проте безпосередньо роботи щодо рекультивації земель в області не проводяться.

Через відсутність робіт щодо рекультивації порушених і відпрацьованих земель внаслідок господарської діяльності (без врахування наслідків бойових дій і мінування) в області загальна їх площа протягом останніх років залишається незмінною і становить 2,9 тис. га порушених земель (0,1% території області) та 0,725 тис. га відпрацьованих земель. При цьому у стадії рекультивації перебуває 195,1 га земель, проте безпосередньо роботи щодо рекультивації земель в області не проводяться.

Таблиця 1.6.3. Консервація деградованих і малопродуктивних земель

Крім цього, потребують консервації 878,3 га техногенно-забруднених земель, 837 га малопродуктивних земель та 208,8 га деградованих земель. Роботи щодо консервації вказаних земель протягом останніх років не проводилися.

Таблиця 1.6.4. Водоохоронні зони та прибережні захисні смуги водних об’єктів

Таблиця 1.6.5. Поширеність процесів деградації земель

Примітка: Всі дані, зазначені в таблицях відповідно до державної статистичної звітності з земельних ресурсів (форма 6-зем), яка з 01.01.2016 не здійснюється на підставі наказу Державної служби статистики України від 19.08.2015 № 190 «Про визначення таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року

№ 377 «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми 6-зем, 6-а-зем, 6-б-зем та 2-зем)».

Враховуючи наслідки збройної агресії Російської Федерації, з початком війни виникла потреба у проведенні роботи щодо розмінування територій та ліквідації інших небезпек, пов’язаних із вибухонебезпечними предметами. Починаючи з 2022 року, для забезпечення безпеки населення та його нормальних умов життєдіяльності на постійній основі проводяться заходи щодо очищення від вибухонебезпечних предметів (далі – ВНП) населених пунктів області, які потрапили під окупацію: Бучанський, Вишгородський, Броварський райони. Загальна площа трьох районів після звільнення, які потребують обстеження складає 7 468,5 кв. км, з них Бучанський район – 2 555,5 кв. км, Вишгородський район – 2 031 кв. км, Броварський район – 2 882 кв. км.

Станом на 26.11.2024 обстежено 30 421,4899 га території області, з них: 7 120,1034 га – сільськогосподарських угідь, 304,6627 га – лісів, 5 715,65 га – акваторії водних об’єктів, 1941,314 км автодоріг, 1404,255 км ліній електропередач,  11,94  км  залізничних  доріг,  перевірено  1 389  об’єктів,

2 756 домогосподарств. Під час обстеження виявлено та знешкоджено 84 441 од. ВНП, з яких 1 579 з акваторії.

З початку 2024 року підрозділами Державної служби України з надзвичайних ситуацій обстежено та потребує розмінування 142,11 га сільськогосподарських угідь. Фактично розміновано 383,67 га.

Із загального земельного фонду Київської області у державній власності знаходиться 23,21 % земель, з них 20,78 % – землі сільськогосподарського призначення, які використовуються переважно для забезпечення наукової діяльності, в навчальних цілях, для насінництва та ведення племінного господарства, вирощування лікарських рослин та виробництва специфічних видів сільськогосподарської продукції.

Найбільші площі земель державної власності зосереджено на території Кожанської, Томашівської, Фастівської, Української, Пірнівської та Димерської територіальних громад. Частка земель державної власності на території зазначених громад складає понад 70 %. До комунальної власності перейшло 14,3 % земельного фонду області. Із загальної площі прийнятих у комунальну власність земель 28,6% складають землі сільськогосподарського призначення.

З метою раціонального використання земельних ресурсів на території Київської  області  нормативну  грошову  оцінку  землі  проведено  по  всіх 1 182 населених пунктах. При цьому у 2021 році її оновлено по 27 населеним пунктам, у 2022 році – по 20 населеним пунктам, у 2023 році – по 163 населеним пунктам. Разом з тим, необхідно оновити нормативну грошову оцінку землі по 687 населеним пунктам (58,1 % їх загальної кількості), у тому числі по 378 населеним пунктам, де нормативну грошову оцінку було здійснено до 2016 року і по 309 населеним пунктам, в яких ця робота була проведена у 2017 році.

Проміжні висновки до підрозділів 1.5-1.6

1.   Кліматичні зміни (зокрема ріст середньорічної температури повітря з 7,0С у 1996 році до 10,4С у 2023 році) впливають на сільське господарство та

створюють нові виклики для екології та життєдіяльності. Наприклад, за даними міжнародних спостережень IQAir, місто Київ тривалий час відноситься до топ-10 міст світу з найбільш забрудненим повітрям.

2.      За розмірами території Київська область займає 8 місце серед інших регіонів України. Земельний фонд Київської області (за даними форми 6-зем) становить 2 816,2 тис. га (з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутич) або 4,7% площі України.

3.      Сільськогосподарська освоєність території Київської області становить 59 %, розораність сільськогосподарських угідь – 81,4 %. Це призводить до порушення балансу між кількістю пасовищ та сіножатей і площами, призначеними для вирощування агрокультур, а також негативно впливає на якість грунтів.

4.      Нормативну грошову оцінку землі проведено по всіх 1 182 населених пунктах, з яких по 58 % необхідно її оновити.

1.7.    Лісові ресурси

За даними Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, площа лісового фонду Київської області становить 504,7 тис. га. Лісистість області становить 22,2% і є в середньому на рівні розрахунково-оптимального показника, який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.

Основною деревною породою Київської області є сосна звичайна. Соснові ліси становлять 61 % загальної площі лісів. Близько 19% займають дубові деревостани, решта (20%) – береза, вільха та інші деревні породи.

Щорічно в середньому проводиться відтворення лісів на площі більше 2 тис. га лісу. Так, за 2020-2024 роки лісогосподарськими підприємствами проведено відтворення лісів на площі 8,95 тис. га.

Для реалізації завдань із відтворення лісів функціонують 78 лісових розсадників площею 110,8 га, в яких щорічно вирощується більше 22 млн шт. стандартного садивного матеріалу основних лісотвірних видів. Щороку підприємствами в середньому заготовляється 45 т насіння лісових порід, яке потім висівається в лісові розсадники.

За останні 4 роки обсяг заготівлі деревини від рубок головного користування становить 1 680 366 куб. м. Рубки формування та оздоровлення лісів щорічно проводяться на площі близько 20 тис. га.

Протягом 2020-2023 років спостерігається тенденція зростання витрат, спрямованих на відтворення лісових ресурсів. На ведення лісового господарства в 2020 році спрямовано коштів у сумі 728 тис. грн, у 2021 році – 1187 тис. грн, в 2022 році – 1 111 тис. грн, у 2023 році – 1 157 тис. грн.

Проблема охорони лісів від пожеж – одна з найскладніших. За інформацією Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, площа лісових пожеж по Київській області у 2023 році становила

33,49 га, у т.ч. внаслідок збройної агресії РФ – 17,29 га. Орієнтовна сума збитків внаслідок лісових пожеж у 2023 році становила 329,5 млн грн, у т.ч. внаслідок російської збройної агресії – майже 106,0 млн грн.

Станом на 01.05.2024 року загальна площа території, що зазнали впливу від російської агресії по вищевказаних лісокористувачах Київської області, складає 168 тис. га (33% усього лісового фонду), з них території потенційно забруднені вибухонебезпечними предметами нараховують 113 тис. га:

-   потребують розмінування (гуманітарне розмінування) – 63 тис. га;

-   проведено розмінування (гуманітарне розмінування) – 50 тис. га.

Забруднення територій лісових масивів вибухонебезпечними предметами завдає значних збитків. Через детонування виникають лісові пожежі, гасіння яких є проблематичним. Не проводяться лісогосподарські та лісозахисні заходи через небезпеку отримання вибухових травм. Лісові пожежі та інші надзвичайні ситуації, через воєнні дії та обстріли, викликають загроза життю та здоров’ю працівників лісового господарства.

Проміжні висновки

1.                           Щорічно в середньому проводиться відтворення лісів на площі більше 2 тис. га лісу. Так, за останні 4 роки лісогосподарськими підприємствами проведено відтворення лісів на площі 8,95 тис. га.

2.                           Через військову агресію рф площа території потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами становить 113 тис. га (22% усього лісового фонду), з яких 63 тис. га потребують розмінування.

1.9.    Мінерально-сировинні ресурси

Мінерально-сировинна база Київщини характеризується обмеженою кількістю видів корисних копалин та невисоким рівнем їх розроблення. За даними станом на 01.01.2023 року на території області обліковується 238 родовищ та 6 об’єктів обліку з 13 видами різноманітних корисних копалин, з яких розробляються 59 родовищ та 1 об’єкт обліку.

Київська область має добре розвинену сировинну базу будівельних матеріалів. На її території знаходяться 212 родовищ (8 видів корисних копалин, які застосовуються у будівництві), з яких 58 розробляються.

Камінь облицювальний представлений єдиним в області Богуславським родовищем граніту, запаси якого складають понад 5,1 млн куб. м.

Камінь будівельний представлений 24-ма родовищами із запасами понад 118,0 млн куб. м. На даний час в експлуатації перебуває 13 родовищ.

Керамзитова сировина представлена 3-ма родовищами (Музичанське, Фастівське, Сквирське) із запасами 24,6 млн.куб.м., які на даний час не розробляються.

Серед існуючих 5 родовищ кварцового піску для виробництва скла (запаси – 1,8 млн т) розробляються лише одне (запаси – майже 1,3 млн т).

На території області розвідано 112 родовищ цегельно-черепичної сировини, з яких розробляється лише 14. Її балансові запаси складають майже 190,5 млн куб. м. З цієї сировини виробляють цеглу для забезпечення потреб області. Виробництво керамічної цегли може бути значно збільшене за рахунок використання резервних розвіданих родовищ, а також розвідки нових родовищ.

У достатній кількості область забезпечена будівельними пісками. На її території виявлено і розвідано 59 родовищ і 6 об’єктів обліку із загальними запасами 339,6 млн куб. м. На даний час розробляється 27 родовищ і 1 об’єкт обліку. Будівельні піски повністю забезпечують потреби Київщини і вивозяться у кілька областей України. Вони використовуються для виробництва силікатної цегли, стінових блоків, бетону тощо.

Поклади піщано-гравійної суміші в Київській області представлені одним родовищем, запаси якого становлять 354,2 тис. куб.м. Піщано-гравійна суміш використовується як наповнювач бетонів для промислового гідротехнічного і шляхового будівництва, в якості баласту для залізничної колії та в дорожньому будівництві.

У Київській області налічується 27 родовищ торфу. Запаси торфу складають майже 28,0 млн т промислових категорій А+В+С₁. Розробляється 2 родовища із запасами 145 тис. т. Через обмежений попит населення, застарілі технології його видобутку, що призводить до збиткової діяльності добувних спеціалізованих підприємств, видобуток торфу останні роки майже не проводився. Залежно від площі родовищ торфу, він використовується як добриво або як паливо.

У Вишгородському районі знаходяться два родовища сапропелю із загальними запасами майже 1,3 млн т. Всі запаси сапропелю придатні для добрива, а деякі види органовапнистого і змішано-водоростевого типів можуть використовуватись для підкормки худоби і в медицині. Через відсутність замовлень видобуток сапропелю в останні роки не здійснювався.

Металічні корисні копалини представлені єдиним Тарасівським комплексним циркон-ільменітовим родовищем (ванадій, сировина високоглиноземна, ставроліт), яке готується до розробки.

Київська область в геоструктурному відношенні розташована в межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну та області тріщинних вод Українського щита.

На території області розвідані та взяті на облік балансові експлуатаційні запаси підземних питних і технічних вод на 36 родовищах з експлуатаційними запасами у кількості 695,4 тис. куб.м/добу за сумою категорій А+В+С₁. В стадії розроблення знаходяться 22 ділянки, на яких видобуток підземних питних і

технічних вод складає близько 51,7 тис. куб.м/добу. За хімічним складом води гідрокарбонатні кальцієві, магнієво-кальцієві, магнієво-натрієво-кальцієві.

Мінеральні води представлені 4-ма родовищами, з них 2 розробляються (видобуток становить 56,7 куб. м/добу). Загальні експлуатаційні запаси підземних мінеральних вод в Київській області становлять 1639,6 куб.м/добу.

Проміжні висновки

1. Київська область має розвинену сировинну базу для виробництва будівельних матеріалів, скла, дорожнього будівництва та перспективи її нарощування.

1.10.          Демографічна ситуація

На початку 2022 року чисельність населення Київщини, за даними Держстату, cтановила 1 795,1 тис. осіб (8-е місце серед регіонів України). Під час воєнного стану офіційні статистичні дані не публікуються, тому для оцінки чисельності наявного населення області можна використати дані органів місцевого самоврядування, які показують 1 870,4 тис. осіб станом на початок 2024 року. Але ця цифра потребує верифікації для відображення реальної чисельності наявного населення, оскільки різноспрямовані міграційні потоки (виїзд місцевих жителів і приїзд переселенців) залишаються інтенсивними, особливо у пристоличних громадах.

Війна загострила існуючі демографічні проблеми України – падіння народжуваності, старіння населення, скорочення тривалості життя. А також додала нові – масовий виїзд громадян за кордон (в основному жінок і дітей, підлітків віком до 18 років) та в інші – безпечніщі та/або економічно активніші - регіони України, зокрема на Київщину (точніше - у пристоличні громади).

Протягом десятиріч на формування чисельності населення області у протилежних напрямках впливали процеси природного скорочення та міграційного приросту. Починаючи з 1990 року природний приріст завжди мав від’ємне значення, яке у 2021 році досягнуло історичного мінімуму. Натомість міграційний приріст суттєво зріс у 2017 і наступних роках.

Малюнок 1.10.1. Чисельність наявного населення (тис. осіб), коефіцієнти природного і міграційного приростів (на 1 тис. населення) Київської області Джерело: http://kyivobl.ukrstat.gov.ua/p.php3?c=115&lang=1

Загалом з моменту Всеукраїнського перепису населення 2001 року чисельність населення Київщини зменшилась на 32,8 тис. осіб або на 1,8 %. Одночасно із зменшенням сільського населення на 87,9 тис. осіб, зафіксовано збільшення (за рахунок міграційних процесів у громадах Київської агломерації) міського населення на 55,1 тис. осіб.

Попри столичний статус Київська область належить до групи слабо урбанізованих областей, адже частка міських жителів (61,8 %) є меншою, ніж загальноукраїнська (69,7 % станом на 01.01.2022).

Найбільшими населеними пунктами за чисельністю населення в межах області є міста Біла Церква, Бровари, Бориспіль та Ірпінь.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року частка українців в етнічному складі становила 92,5%.

Визначальним фактором зменшення чисельності населення є його природне скорочення (перевищення кількості померлих над кількістю народжених), яке набуло динаміки з 1990 року. У 2021 році природне скорочення населення спостерігалося в усіх містах обласного значення та районах Київської області. Загальний коефіцієнт природного скорочення становив мінус 13,2 на 1 000 наявного населення.

Таблиця 1.10.1. Природне скорочення населення Київської області у 2021 році у порівнянні з іншими регіонами України

В абсолютному виразі найбільше природне скорочення населення відбулось у Білоцерківському (-5 959 осіб) та Бучанському (-3 592 особи) районах.

Протягом   2021   року   у   Київській    області                           зареєстровано   народження 12 632 малюків (7,0 народжених на 1 000 осіб наявного населення), водночас

зареєстровано 36 177 померлих осіб (20,2 померлих на 1 000 осіб наявного населення). Як наслідок, на 100 померлих припадало 35 живонароджених дітей.

Найменше дітей народилося у Вишгородському районі (805), а найбільше – у Бучанському (3 149) районі.

Основними причинами смерті у 2021 році стали хвороби системи кровообігу (62,4 % від загальної кількості померлих) та новоутворення (10,3 %).

Статево-віковий склад

Статева структура населення Київської області (як і України в цілому) характеризується переважанням жінок над чоловіками. Цікаво, що пропорція жінки- чоловіки залишалася стабільною протягом багатьох років: 54 % жінок і 46 % чоловіків. Станом на 01.01.2022 року кількість жінок становила 969,9 тис. осіб (54,2 % від загальної кількості населення), чоловіків – 819,4 тис. осіб (45,8 %). Таким чином, у 2021 році на кожну тисячу чоловіків припадало 1 184 жінки (у середньому по Україні – 1 157 жінок).

Малюнок 1.10.3 Розподіл населення Київської області за статтю у 2018-2021 роках

Середній вік населення Київської області – один з найменших серед регіонів України (40,3 років проти середньоукраїнського 42,2 років), менший – в Івано- Франківській (40,1 роки), Чернівецькій (39,7 роки), Волинській (38,5 роки), Рівненській (37,9 роки), Закарпатській (37,8 роки) областях.

Віковий склад населення характеризується значною часткою осіб старших вікових груп і свідчить про регресивний тип відтворення поколінь. За шкалою ООН населення вважається старим, якщо частка осіб у віці 65 років і старше сягає 7 %. У структурі постійного населення Київщини цей показник становить 15,1 % (по Україні – 17,7 %).

Малюнок 1.10.4. Структура населення за окремими віковими групами станом на 01 січня 2022 року (за оцінкою)

На вікову структуру населення значний вплив мають процеси старіння населення. За період після Всеукраїнського перепису 2001 року населення області постаріло з 39,2 до 40,3 у 2021 році, при цьому середній вік чоловіків зріс з 36,3 років до 37,4, а жінок – з 41,7 до 42,6 років.

Індикатором суттєвої статевої диспропорції структури населення є різниця показників середньої очікуваної тривалості життя при народженні. У 2021 році середня очікувана тривалість життя в Київській області була нижчою за середньодержавний показник (68,1 і 69,77 років відповідно). Для чоловіків середня очікувана тривалість життя при народженні становила 63,11 років, для

жінок – 73,19 року. Різниця середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та жінками становить майже 10 років, тоді як, наприклад, у Швеції та Нідерландах – 4 роки, у Німеччині – 5 років, у Польщі – 8 років.

У цілому по Київській області станом на 01 січня 2022 року на 1 000 осіб у віці 0-14 років припадало 263 особи (у середньому по Україні – 221 особа) та 226 осіб (по Україні – 262 особи) у віці 65 років і старше. Загалом демографічне навантаження на 1 000 осіб економічно активного населення у віці 15-64 роки становило 489 осіб (по Україні – 483 особи). Скорочення кількості економічно активного населення призводить до ще більшого зростання навантаження на населення працездатного віку.

Міграційний приріст

Міграція населення суттєво впливає на демографічну ситуацію області, особливо після повномасштабного російського вторгнення. Якщо внутрішньорегіональна міграція впливає на перерозподіл населення в межах області, то зовнішня міграція, що складається з міжрегіональної та міждержавної, формує його сальдо.

У 2021 році міграційний приріст населення у Київській області досяг одного з найбільших за останні десятиріччя значень – 30 094 особи. Порівняно з іншими областями це найвищий рівень міграції в Україні. Друге місце належить Одеській області – 6 427 осіб, третє місце – м. Києву (5 733 особи).

Найбільший міграційний приріст населення зафіксовано у Бучанському районі – 16 746 осіб, а найменший – у Білоцерківському районі (1 016 осіб).

Малюнок 1.10.5. Міграційний рух населення Київської області протягом 2018-2021 років, осіб

Протягом 2021 року з інших держав світу у Київську область прибуло 3 358 осіб, вибуло – 549 осіб, тобто за рахунок міждержавної міграції населення Київщини загалом збільшилось на 2 809 осіб (у міських поселеннях збільшилось на 1 363 особи, а у сільській місцевості – на 1 464 осіб).

До повномасштабного російського вторгнення на території Київської області перебувало на обліку 60 559 внутрішньо переміщених осіб (ВПО), з них з Донецької області – 34 258 осіб, Луганської області – 21 101 осіб, АР Крим –5 200 осіб, інших областей – 2 514 осіб.

Від початку повномасштабного вторгнення в Київську область з інших регіонів перемістилися 193 120 осіб, а з Київської області до більш безпечних регіонів виїхали 203 450 осіб.

Загалом на Київщині станом на 01.01.2024 року обліковано 332,4 тис. ВПО (у 2023 р. – 336,0 тис, ВПО), з них: 12,6 тис. осіб з інвалідністю, 63,5 тис. пенсіонерів, 79,0 тис. дітей.

Оцінка чисельності наявного населення області під час воєнного стану

Через значні масштаби та різноспрямовані напрями міграції місцевих мешканців та вимушених переселенців, які відбулися після 24 лютого 2022 року і тривають досі, облік наявного населення є складним завдання. Особливо за умови відсутності офіційних статистичних даних. Водночас, зрозуміти тенденції можна на основі аналізу даних із різних джерел (ОМС, НСЗУ, заклади освіти, соціологічні опитування).

Дані органів місцевого самоврядування територіальних громад

За даними ОМС, станом на початок 2024 року чисельність наявного населення у Київській області становила майже 1 870,4 тис. осіб (на початок 2023 року – 1 856,8 тис. осіб). Отже, за час воєнного стану населення збільшилося на 75,3 тис. осіб (або на 4,2 %).

Ріст населення станом на 01.01.2024 року порівняно з аналогічною датою 2023 року зафіксовано у більшості міст та районів Київської області, крім Білоцерківського та Бориспільського районів, а також міст Біла Церква, Бровари, Обухів, Ржищів, Українка.

Дані соціологічних опитувань – оцінка масштабів міграції

За даними проведеного КМІС восени 2022 року соціологічного опитування¹², 77 % респондентів по всій країні повідомили, що нікуди не переїжджали після 24 лютого 2022 року. Серед опитаних у громадах Київської агломерації таких є значно менше – 60 %. Зокрема, у м. Києві – 59 %, в інших населених пунктах пристоличного субрегіону – 63 %.

При цьому 36 % опитаних жителів Київського субрегіону повідомили, що вже повернулися додому після того, як під час воєнного стану переїжджали (переважно) в інший населений пункт або (рідше) закордон.

Протягом квітня-травня 2023 року соціологічна група „Рейтинг” провела у 21 обласному центрі особисті інтерв’ю з 16 800 жителів¹³. Хоча це опитування є

¹² https://rm.coe.int/sociology-lsg-ka-2022/1680aedfd9

13

https://ratinggroup.ua/research/regions/iri_ukraine_municipal_poll_finds_strong_majorities_believe_in_a_promising_fut ure_approval_of_local_g.html

одним з найбільш масштабних в Україні, але є репрезентативним лише для обласних центрів та м.Києва. Тому висновок можна робити опосередкований з урахуванням відповідей респондентів у столиці та центрах сусідніх областей.

Так, з-поміж опитаних у місті Києві 31% повідомили про виїзд за кордон членів сім’ї/ близьких родичів, ще 12 % – про виїзд до інших регіонів країни. У Полтавській, Черкаській областях подібні результати – 33 % на 11 % і 31 % на 8 % відповідно. У Житомирській – дещо вищий показник міграції за кордон (37 % на 6%).

У лютому 2024 року ще одне опитування соціологічної групи «Рейтинг» (2 000 респондентів) додає розуміння поточної ситуації з міграцією. 26 % опитаних в Україні повідомили, що їхні близькі родичі (чоловік, дружина, батьки або діти) зараз перебувають за кордоном через повномасштабне вторгнення росії в Україну. Серед опитаних у центральних областях (у т.ч. Київській) таких є 20 %.

Дані закладів охорони здоров’я

За даними Національної служби здоров’я України¹⁴, до початку повномасштабної війни (станом на 01.01.2022) в області налічувалося 1 736,5 тис. декларацій (порівняно із 1 795,1 тис. населення згідно офіційної статистики). Протягом останніх трьох років кількість декларацій постійно зростала: до 1 748,7 тис. (на 01.01.2023), до 1 813,5 тис. (на 01.01.2024), і до 1 839,4 тис. (на

02.12.2024). Сумарно кількість декларацій зросла на 102,9 тис. (на 5,9 %). При цьому слід взяти до уваги, що не всі ВПО, які перемістилися на територію області, уклали декларації з місцевими лікарями ПМД. Натомість, як правило, місцеві жителі області, які виїхали з регіону (особливо ті, що закордон), не розірвали декларації зі своїми лікарями у Київській області.

Малюнок 1.10.6. Динаміка подання декларацій у Київській області та м. Києві, тис. од.

¹⁴ https://edata.e-health.gov.ua/e-data/dashboard/declar-stats

Для порівняння, у м.Києві за час воєнного стану кількість декларацій виросла лише на 78,3 тис. (на 3,2 %). При цьому кількість лікарів, які надають первинну медичну допомогу, у столиці та в області зросла практично однаково (на 281 та 225 осіб відповідно або на 14,9 % і на 17,8 %).

Малюнок 1.10.7. Динаміка кількості лікарів, які надають первинну медичну допомогу, у Київській області та м. Києві, осіб

У 2021 році природній приріст в області склав мінус 20 тис. осіб (народилося 12,6 тис. дітей, померло 36,2 тис. осіб). Протягом 2022-2024 років народилося майже 19,4 тис. дітей (зокрема, у 2022 році – 7 664 дитини, у 2023 році –

6 867 дітей, за 9 місяців 2024 року – 4 838 дітей). Статистичні дані про смертність не публікуються на час воєнного стану.

За даними КНП КОР «Київський обласний спеціалізований медичний центр», кількість звернень до сімейних лікарів склала: у 2021 році – 8 845 835; у 2022 році – 5 844 038; у 2023 році – 7 774 068, І півріччя 2024 р. – 4 091 868.

Водночас кількість викликів «швидкої» в області має протилежну динаміку. За даними Київського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, якщо у 2021 році надійшло 480 896 викликів (здійснено 240 461 виїзд), то у наступних роках ці показники дещо зменшилися: у 2022 році – 372 714  викликів  (166 522  виїзди),  у  2023  році  –  390 204  викликів

(199 050 виїздів), за 9 місяців 2024 року – 318 611 викликів (154 385 виїздів).

Дані закладів загальної середньої освіти

Порівняно із 2021/2022 навчальним роком (до початку вторгнення) чисельність учнів закладів загальної середньої освіти дещо (на 0,8%) зменшилася у 2023/2024 навчальному році. При цьому скорочення кількості педпрацівників було більш суттєвим – на 4,8%. Вочевидь, в останньому випадку компенсація виїзду місцевих мешканців за рахунок вимушених переселенців була менш відчутною.

Таблиця 1.10.2. Чисельність учнів та вчителів у закладах загальної середньої освіти (ЗЗСО) Київської області

Проміжні висновки

1.                           На початку 2022 року, за даними Держстату, населення регіону cтановило 1 795,1 тис. осіб (8-е місце серед регіонів України). За даними органів місцевого самоврядування, за час повномасштабного вторгнення чисельність населення області за рахунок вимушених переселенців виросла на 4,2% (до 1 870,4 тис. осіб станом на початок 2024 року). Хоча ці дані потребують верифікації, бо не підтверджуються повною мірою статистикою закладів освіти та медицини.

2.                           Починаючи з 1990 року природний приріст населення області завжди мав від’ємне значення, яке у 2021 році досягнуло історичного мінімуму. Натомість міграційний приріст суттєво зріс у 2017 і наступних роках. .

3.                           Тенденція продовжилася і під час воєнного стану за рахунок притоку вимушених переселенців. Станом на 01.01.2024 року в області обліковано 332,4 тис. ВПО (у 2023 р. – 336,0 тис, ВПО), з них 12,6 тис. осіб з інвалідністю, 63,5 тис. пенсіонерів, 79,0 тис. дітей.

4.                           Водночас невідома оцінка чисельності місцевих жителів, які виїхали з області в інший регіон або закордон. Орієнтиром можуть слугувати дані соціологічних опитувань, згідно яких після 24 лютого 2022 року понад 30 % місцевих мешканців виїхали закордон і ще близько 10% - в інші регіони України.

5.                           Через відсутність офіційної статистики під час воєнного стану для оцінки чисельності населення можна використати відомчі дані сфери освіти та медицини. Хоча протягом останніх трьох років кількість декларацій з лікарями первинної медидопомоги в області зросла на 81,68 тис. або на 4,7% (до 1,818 млн на 21.09.2024 року), кількість викликів «швидкої» в області зменшилася на близько 20%. Динаміка чисельності учнів закладів загальної середньої освіти

свідчить лише про часткову компенсацію виїзду місцевих мешканців за рахунок вимушених переселенців шкільного віку.

6.                           Загалом можна стверджувати, що демографічна ситуація в цілому по Київській області є дещо кращою, ніж в середньому по Україні. Зокрема середній вік населення– один з найменших серед регіонів України (40,3 років проти середньоукраїнського 42,2 років). Водночас залишаються фундаментальні ризики для майбутнього розвитку через прискорене старіння населення, , зменшення кількості осіб працездатного віку (особливо в сільській місцевості), знелюднення віддалених сіл.