Стратегії розвитку

Житомирська область, як і інші та Україна в цілому, наразі проживає надскладний воєнний час, має відповідно проблеми та тенденції в економічному і соціальному розвитку, які матимуть наслідки на наступні періоди.

Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2027 року (далі – Стратегія) є головним плановим документом регіону. Необхідність підготовки актуалізованої Стратегії зумовлена затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 р. № 940 нової редакції Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки.

Нормативно-правова основа її розроблення:

Закон України «Про засади державної регіональної політики»;

Постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 р. № 816 «Деякі питання розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації та проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів», затверджені постановою Кабінету Міністрів України;

Згідно розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації від 17.09.2024. № 714 «Про приведення Стратегії розвитку Житомирської області на період до 2027 року у відповідність із Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки» розпочата робота по актуалізації Стратегії, головним розробником якої є Департамент агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської обласної державної (військової) адміністрації. До робочої групи увійшли керівники структурних підрозділів обласної державної (військової) адміністрації, представники територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, бізнесу, наукової спільноти, громадських організацій, експерти програми проєкту USAID «Говерла».

Актуалізація Стратегії забезпечена завдяки тісній інтеграції зі співрозробниками та забезпеченню координації роботи з проведення стратегічного аналізу та підготовки оновленого тексту розділів Стратегії.

При її початковому розробленні були застосовані методи і підходи, що використовуються в Європейському Союзі, та враховані рекомендації фахівців реорганізованих Мінрегіону, Мінекономрозвитку, радників з впровадження державної регіональної політики Програми «U-LEAD з Європою», представників окремих проєктів та платформ Об’єднаного дослідницького центру (Joint Research Centre, JRC) Європейської комісії.

Стратегія розроблена з дотримання таких принципів:

інноваційна спрямованість - визначення окремих напрямів та завдань з метою прийняття та впровадження нових технологічних рішень у певних видах економічної діяльності з урахуванням наявного інноваційного потенціалу регіону;

відкритість - забезпечення залучення заінтересованих представників, зокрема суб'єктів підприємництва, науково-дослідних установ, закладів вищої освіти та громадських об'єднань, до процесу розроблення та реалізації регіональної стратегії;

паритетність - створення рівних можливостей для висловлення позицій всіх сторін та забезпечення максимального врахування їх інтересів під час розроблення та реалізації регіональної стратегії;

координація - взаємозв'язок та узгодженість Стратегії з довгостроковими стратегіями, планами і програмами розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях;

доповнюваність - забезпечення взаємозв'язку науки, освіти, виробництва, фінансових та людських ресурсів у розвитку інноваційної діяльності;

диверсифікація - можливість створення нових видів економічної діяльності у визначених галузях економіки.

Стратегічні орієнтири розвитку області визначені з урахуванням завдань Національної доповіді «Цілі Сталого Розвитку: Україна», які є орієнтирами для досягнення Цілей Сталого Розвитку, затверджених на Саміті ООН зі сталого розвитку у 2015 році (далі – ЦСР ООН).

Стратегія базується на стратегічному аналізі соціально-економічного розвитку області, в якому описані наявні тенденції, ключові проблеми, сильні і слабкі сторони, можливості і загрози та оцінці переваг, викликів і ризиків, на основі яких визначено можливі сценарії розвитку області, в певній мірі альтернативні.

Стратегія визначає стратегічну доктрину – стратегічне бачення розвитку області, місію та стратегічні, оперативні цілі і завдання у їх рамках, що є орієнтирами для ініціатив і заходів щодо їх досягнення.

Відповідно до Порядку та Методики Стратегія була розроблена на засадах смарт-спеціалізації. За результатами кількісного аналізу визначено економічні галузі, що мають найбільший економічний і інноваційний потенціал, за результатами якісного аналізу – галузі, що мають значення у посиленні конкурентоздатності  регіональної  економіки.  З  використанням  принципу

«підприємницького відкриття», а саме проведення консультацій з представниками підприємств, ФОПами цих галузей та науки визначено галузі, що є точками конкурентоздатності регіональної економіки, які можуть трансформуватися в розумну модель економічної спеціалізації – регіональну смарт-спеціалізацію.

Також визначено механізм реалізації, Стратегії, джерела фінансування та систему здійснення моніторингу ходу та ефективності її реалізації.

В цілому Стратегія – це документ, який визначає довгостроковий вибір пріоритетних сфер і напрямів розвитку Житомирської області на 2021-2027 роки, бажаних орієнтирів майбутнього стану регіону, механізмів і шляхів їх досягнення та є основою для розроблення інших документів стратегічного планування та програмних.

Стратегія сприятиме консолідації регіональної спільноти щодо вжиття спільних дій, спрямованих на забезпечення динамічних змін у розвитку області на основі науково-технологічного потенціалу та концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах, що в цілому забезпечить підвищення конкурентоздатності регіону та кращої якості життя у ньому.

Сценарії розвиту області є можливими варіантами комплексного розвитку регіону, базовані на балансах розвитку економічної і соціальної сфер та їх впливу на розвиток території і якість життя населення та передбачають розвиток процесів і подій від теперішнього стану до майбутнього. Передбачають подолання наслідків повномасштабної війни російської федерації проти України підвищення ролі безпеки та її впливу на ТГ регіону.

При розробленні сценаріїв розвитку області враховувалися 2 групи факторів – зовнішні (безпекова, гео- та загальнодержавні політична, економічна і технологічна ситуації, що змінюються, розвиток попиту на ринках) та внутрішні (економічний і соціальний потенціал області та тенденції розвитку відповідних сфер, їх відновлення через наслідки збройної агресії, зміцнення територіальних громад та людського капіталу).

Сценарії розвитку передбачають можливі шляхи розвитку регіону у випадку домінування тих чи інших факторів та ураховують вплив ефектів чи негативних наслідків від них.

В залежності від поєднання внутрішніх і зовнішніх умов та факторів можна виділити найбільш вірогідні сценарії соціально-економічного розвитку області – базовий, оптимістичний та песимістичний.

Базовий сценарій є найбільш оптимальним, але як альтернативні оптимістичний і песимістичний дають можливість в залежності від реальної траєкторії розвитку регіону у довгостроковій перспективі, що буде залежати від розвитку і реалізації конкурентних переваг, рівня використання наявного потенціалу, зовнішніх і внутрішніх викликів та ризиків, ефективності рішень, прийнятих на регіональному і

місцевому рівнях, перегляду стратегічних пріоритетів розвитку регіону, вибору дій та маневру засобами і ресурсами.

З урахуванням результатів проведеного стратегічного аналізу, оцінки наявних переваг, можливих ризиків і загроз сформульовано основну стратегічну ідею розвитку – стратегічне бачення, а саме:

Житомирська область – це регіон з динамічною економікою, базованою на використанні інновацій, конкурентних переваг і наявного потенціалу, комфортний для ведення бізнесу, інвестиційно-привабливий, орієнтований на благополуччя для проживання, якості життя та з високим людським потенціалом.

Механізм реалізації Стратегії охоплює такі сфери: державно-приватне партнерство, місцеве самоврядування, підприємницьку діяльність, інвестиційний процес, містобудівну діяльність, публічні фінанси і міжбюджетні відносини та передбачає налагодження ефективної та скоординованої взаємодії усіх суб’єктів регіонального розвитку в реалізації заходів, проєктів і ініціатив з метою досягнення визначених орієнтирів перспективного розвитку регіону.

Стратегія  реалізується  у  два  середньострокові  етапи:  перший  – 2021-2023 роки, другий – 2024-2027 роки, для кожного із яких розробляється план заходів відповідно до цілей і завдань Стратегії та з урахуванням припущень щодо доступності відповідних фінансових ресурсів для його реалізації.

Перший етап – це реалізація пріоритетних проєктів регіонального розвитку, спрямованих на посилення конкурентних переваг та формування/зміцнення точок зростання і точок конкурентоздатності регіональної економіки, модернізацію інфраструктури в територіальних громадах, створення умов для зростання людського потенціалу та підвищення якості життя. Загалом цей етап забезпечить у середньостроковій перспективі вихід регіонального розвитку на новий рівень.

Другий етап – це продовження виконання незавершених проєктів у ході першого етапу та реалізація нових, що забезпечать інноваційний тип розвитку галузей економіки, перетворення точок її зростання в конкурентоздатні на зовнішніх ринках економічні сектори та трансформацію конкурентоздатних точок в регіональну смарт-спеціалізацію, створення якісної інфраструктури в територіальних громадах та забезпечення безпечного життєвого середовища для їх жителів, накопичення та широке внутрішньо регіональне використання людського капіталу. Загалом цей етап забезпечить у середньостроковій перспективі нагромадити досягнуте.

Також важливими інструментами реалізації визначених у Стратегії стратегічних цілей є:

програма економічного і соціального розвитку області та районів; обласні цільові програми;

програми соціально-економічного та культурного розвитку територіальних громад;

цільові програми з інших питань самоврядування; стратегії розвитку територіальних громад; комплексні програми та плани відновлень.

Їх реалізація дозволить конкретизувати зусилля усіх суб’єктів регіонального розвитку для комплексного і системного вирішення короткострокових, середньострокових та довгострокових проблем, забезпечити прозорість і обґрунтованість вибору завдань, які необхідно досягнути у різні часові періоди, визначити шляхи досягнення результатів з урахуванням різних форм підтримки протягом кожного з етапів реалізації Стратегії.

Зв’язок цих програмних документів забезпечить спільність напрямів і заходів щодо досягнення стратегічних цілей на регіональному і місцевому рівнях.

Крім того, важливим інструментом впливу на комплексний розвиток регіону є державні цільові програми.

Реалізація, визначених у них заходів на території області, дасть можливість надати більшого імпульсу розвитку позитивних процесів у її економічній і соціальній сферах та підвищити рівень досягнення визначених у Стратегії цілей.

Стратегія не передбачає утворення додаткових інституцій (структур). Її реалізацію забезпечуватимуть усі суб’єкти регіонального розвитку, але роль і відповідальність кожного має бути підвищена.

Координацію реалізації Стратегії здійснюватиме облдержадміністрація, яка надаватиме організаційну і методологічну підтримку суб’єктам регіонального розвитку – ініціаторам і виконавцям проєктів регіонального розвитку.

Реалізація Стратегії може бути більш ефективною і результативною за умови активної діяльності створеної інституції – Установи «Агенція регіонального розвитку Житомирської області» та зокрема її тісної взаємодії на цьому напрямі з бізнес- спільнотою та органами місцевого самоврядування.

З урахуванням завершення фінансової, територіальної і функціональної децентралізації та посилення ролі територіальних громад важливим фактором для успішної реалізації Стратегії буде дієвий зворотній зв’язок між органами виконавчої влади усіх рівнів та органами місцевого самоврядування.

Фінансове забезпечення Стратегії передбачається за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, не заборонених законодавством (кошти підприємств і інвесторів), у тому числі коштів міжнародної технічної допомоги та грантових.

Залучення коштів з державного бюджету здійснюватиметься у вигляді фінансування з державного фонду регіонального розвитку та у рамках відповідних державних цільових програм.

Кошти місцевих бюджетів спрямовуватимуться у вигляді фінансування чи співфінансування проєктів регіонального розвитку та на фінансування заходів у рамках вищезазначених місцевих програм.

Залучення коштів міжнародної технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні установи та іноземні держави, та грантових здійснюватиметься у межах можливостей і обсягів, виділених на цільові потреби.

Інші позабюджетні кошти, не заборонені законодавством, залучатимуться у рамках державно-приватного партнерства.

Важливою частиною єдиного механізму реалізації Стратегії є контроль, що передбачає проведення моніторингу та оцінку результативності реалізації Стратегії та планів заходів з її реалізації.

Результати реалізації Стратегії визначатимуться на підставі проведення моніторингу досягнення пріоритетів розвитку регіону, стратегічних, оперативних цілей та виконання завдань Стратегії і планів заходів шляхом порівняння фактично отриманих значень індикаторів оцінки результативності виконання завдань і їх прогнозних значень (додаток до Стратегії).

Моніторинг та оцінка проводиться щороку відповідно до Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 816. Моніторинг реалізації Стратегії здійснюється шляхом відстеження, вимірювання показників фактичних результатів та аналізу відхилення таких показників від цільових (проміжних) значень індикаторів досягнення цілей, визначених Стратегією.

Оцінка результативності реалізації Стратегії здійснюється шляхом проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання відповідно до Порядку проведення оцінювання реалізації державної регіональної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2024 № 305

«Деякі питання проведення моніторингу та оцінювання державної регіональної політики.

1.1.1.   Географічне розташування та адміністративно-територіальний

поділ

Географічне розташування

Житомирська область (далі – область) утворена 22 вересня 1937 року.

Рис. 1.1. Карта Житомирської області

Область розташована в центральній       частині Східноєвропейської рівнини, в північно-західній частині України і займає площу 29,8 тис. км², що складає 4,9% території України. Протяжність з півночі на південь сягає  230 км,  із  заходу  на схід – 170 км. За розмірами область одна з найбільших на Україні і поступається лише Одеській, Дніпровській, Чернігівській та Харківській областям.

На сході вона межує з Київською, на півдні – з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями, а на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь.

Адміністративним центром області є місто Житомир, яке одночасно є найбільшим містом області (261,6 тис. осіб на 01.01.2022) та економічним і культурним центром.

Таблиця 1.1. – Відстань автошляхами від міста Житомира до найбільших міст України

Наведена таблиця демонструє відстань від Житомира до столиці України міста Києва та інших найбільш економічно розвинених.

Через область проходять важливі авто-та залізничні магістралі.

Адміністративно-територіальний поділ

До складу області входить 4 райони: Бердичівський, Житомирський, Звягельський та Коростенський.

Кількість  територіальних  громад  –  66,  у  тому  числі:  12 міських;

22 селищних; 32 сільських.

Населені пункти:

міста – 12 (Житомир, Бердичів, Звягель, Коростень, Малин, Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів);

селища – 43;

сільські населені пункти – 1613.

Чисельність наявного населення області на 01.01.2022 складала 1179,0 тис. осіб (2,9% від населення України), у тому числі: міського – 703,2 тис. осіб, сільського – 475,8 тис. осіб.

1.1.1.   Ландшафтні особливості рельєфу, ґрунти та гідрологія

Ландшафт і ґрунти

Область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280 – 220 м до 150 м і менше).

За характером рельєфу область поділяється на південно-західну, підвищену частину, розташовану в межах Придніпровської та Волино- Подільської височин, та північно-східну – низинну, слабо розділену, в межах Поліської низовини. Поверхня області в межах Поліської низовини плеската, мало розчленована, в межах Придніпровської височини, густо порізана ярами, річковими долинами, які місцями досягають глибини 50-70 метрів.

В місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пагорбів, скель із крутими схилами, що простягаються на десятки кілометрів. Це Словечансько-Овруцький, Білокоровицько- Попільнянський, Озерняцький та інші кряжі. Найвища точка Словечансько- Овручського кряжу, сягає 316 метрів над рівнем моря.

Структура ґрунтового покриву області обумовлена геологічною будовою Українського кристалічного щита, переважно рівнинним рельєфом місцевості, особливостями формування льодовикових та водно-льодовикових відкладів південно-польського і дніпровського періодів зледенінь та відкладами четвертинного періоду пов’язаного з антропогенною діяльністю.

Ґрунти та їх материнські породи Поліської частини області, по умовній широтній межі північніше міста Житомира, сформовані переважно на льодовикових та водно-льодовикових відкладах, за винятком височини Словечансько-Овруцького кряжу. Близьке розташування кристалічних порід до поверхні землі обумовлює розвиток процесів заболочування, які уповільнюють ґрунтоутворення на Поліссі, це призводить до формування в низинах торф’яників, торф’яно-болотних ґрунтів. На підвищених ділянках місцевості та

на ділянках з потужним шаром льодовикових нанесень відбуваються процеси формування дерново-підзолистих піщаних та супіщаних ґрунтів з кислою реакцією ґрунтового розчину.

Серед усього різноманіття ґрунтового покриву області найбільш родючі ґрунти зосереджені у південній частині: сірі лісові, темно сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені – 119,3 тис. га, чорноземи типові – 205,6 тис. га, лучні та чорноземно лучні – 35,8 тис. га, дерново глейові – 21,5 тис. га.

Земельний  фонд  Житомирської  області  на  01.01.2024  становить

2982,7 тис. га, в тому числі землі, що перебувають у користуванні: сільськогосподарських підприємств складають 559,2 тис. га; громадян – 760,4 тис. га;

закладів, установ і організацій – 36,1 тис. га; промислових та інших підприємств – 14,1 тис. га;

підприємств і організацій транспорту, зв’язку – 29,9 тис. га;

частин, підприємств, організацій, установ, навчальних закладів оборони – 33,1 тис. га;

організацій, підприємств і установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення – 20,4 тис. га;

лісогосподарських підприємств – 1048,1 тис. га; водогосподарських підприємств – 10,9 тис. га;

спільних підприємств, міжнародних об’єднань і організацій з участю українських, іноземних, юридичних та фізичних осіб – 0,1 тис. га;

державної власності, які не надані у власність або користування (запасу, загального користування, резервного фонду) – 470,4 тис. га.

Загальна площа сільськогосподарських угідь Житомирщини, розташована на схилах, становить більше 63 тис. га. Серед них майже 66% займають пологі схили, близько 30% покаті схили крутістю 3-5° і 14% – круті схили з ухилом поверхні більше 7°.

На пологих схилах розвивається, головним чином, площинна водна ерозія. Проходить цей процес непомітно, особливо на початкових стадіях свого розвитку. З ґрунту виносяться мікро- і макроагрегати, що сформовані активною частиною гумусу. В результаті, ґрунти втрачають значну кількість водостійких агрегатів, зростає розпиленість та глибистість їх поверхні. Поступово змивається орний шар і оголюється нижній горизонт, колір ґрунту набуває світлішого відтінку.

Швидкість змиву ґрунту, значною мірою, залежить від способу його використання. Відсутність науково-обґрунтованої агротехнічної організації території, ігнорування ґрунтозахисними технологіями вирощування сільськогосподарських культур, обумовлюють змив ґрунту на крутих схилах, який призводить до утворення ярів та балок, зменшення площ орних земель.

Для запобігання змиву, схили які мають крутизну більше ніж 5°, повинні бути виведені з обробітку і переведені під залуження та заліснення.

Іншим видом деградації земель, за масовістю і факторами шкідливого впливу на людину та живі біологічні об’єкти, являється їх радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Радіаційний ризик значно підвищується на заболочених і підтоплених ділянках та на кислих ґрунтах. При цьому тривала дія радіації, навіть у малих дозах, є значно шкідливішою для людей ніж для тварин і об’єктів рослинного світу. Найбільша міграційна здатність радіонуклідів на ґрунтах з легким гранулометричним складом, високим показником кислотності (низьким рівнем рН), заболочених і перезволожених ґрунтах.

Зазначені вище міграційні чинники можуть поєднуватись, сприяючи швидкій міграції радіонуклідів по трофічним ланцюгам екосистем із накопиченням у великих дозах в грибах, ягодах, лікарських рослинах та диких мисливських тваринах.

Водні ресурси та їх використання

Область розташована в північно-західній частині України, межує на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь, на заході з Хмельницькою і Рівненською, на сході – з Київською, на півдні з Вінницькою областю.

Гідрографічна мережа області розташована у межах суббасейну річки Прип'ять (56%) території або 16,6 тис. км² та середнього Дніпра (44 %) або 13,2 тис. км². Середня величина річкового стоку складає 3300 млн. м³, з них на території області формується 2800 млн. м³.

Поверхневі водні ресурси в області формуються в основному із місцевого стоку у річковій мережі переважно на власній території, за рахунок атмосферних опадів, а також транзитного стоку, який надходить із суміжних областей. Водність рік області досить нерівномірна по сезонах року та кліматичних зонах. Так водність рік в північних районах в 1,5-2 рази вище ніж у південних, до 70% стоку річок припадає на весняну повінь, або літні паводки і лише до 30% – на решту періоду року.

В літню межень значна частина рік в південних районах області пересихає, що робить неможливим забір води без будівництва підпірних споруд, ставків та водосховищ.

Водозабезпеченість  в  області  в  середній  по  водності  рік  становить

2,6 тис. м³/чол., в маловодний рік – 0,9 тис. м³/чол.

На території Житомирської області протікає 2849 річок, загальною довжиною 13,7 тис. км, із них 8 – середніх, довжиною у межах області – 999,6 км; 348 – більше 10 км, протяжністю 6692 км; 2493 – менше 10 км, протяжністю

7062 км.

В структурі гідрографічної сітки великих річок немає, до середніх річок відноситься річки Тетерів, Случ, Ірша, Уборть, Ствига, Словечна, Уж та Ірпінь, Гнилоп'ять.

В області нараховується 53 водосховища, загальною площею 7,51 тис. га, сумарним об’ємом води при НПР 165,65 млн м³.

Наявність водосховищ та ставків дозволяє певною мірою здійснювати сезонний перерозподіл стоку, створювати необхідні запаси води, забезпечувати потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах.

Річки Роставиця і її притоки, Ірпінь, Унава, Гуйва, Гнилоп'ять, Тетерів (вище м. Житомира) та р. Ірша мають значну зарегульованність стоку.

В області нараховується 2075 ставків сумарним об’ємом 148,9 млн м3 води.

Більшість ставків на Житомирщині побудовані на малих річках та струмках, внаслідок чого їх водний стік зарегульований на 30 – 60%.

Загальна кількість озер – 9 шт. площею водного дзеркала 515,9 га.

За даними державного водообліку за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2023 рік в межах Житомирської області 944 водокористувачі здійснювали спеціальне водокористування, із них 90 – підприємства комунальної галузі, 283 – промисловий сектор, 405 – сільське господарство та 166 – інші галузі.

Загалом із водних об’єктів області було забрано 89,257 млн м³ води.

Джерелом водопостачання населення та галузей економіки області є поверхневі води – 70,513 млн м3 (79% ) та підземні води – 118,744 млн м3 (21%).

Рис. 1.2. Джерела забору води, %

Структура водокористування за 2023 рік виглядає наступним чином:

15,3% (13,662 млн м³)   водних   ресурсів   забирається                                        промисловістю,      37,0%

(32,992 млн м³) житлово-комунальним господарством, 44,1% (39,356 млн м³) сільським господарством, 3,6% (3,247 млн м³) забирається іншими галузями.

Рис. 1.3. Структура водокористування, %

Загальна характеристика водних ресурсів

Після підписання у 2014 році Угоди про асоціацію Україна – ЄС було розпочато процес апроксимації національного законодавства до законодавства ЄС в галузі управління водними ресурсами та якості води. Протягом останніх років було розроблено та прийнято низку законів та інших нормативно-правових актів. Зокрема, в 2016 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом», де закріплюється управління водними ресурсами за басейновим принципом.

В статті 132 Водного кодексу України «Плани управління річковими басейнами» зазначається, що плани управління річковими басейнами розробляються та виконуються з метою досягнення екологічних цілей, визначених для кожного району річкового басейну, у встановлені строки. Статтею 131 Водного кодексу України закріплено дев’ять районів річкових басейнів, саме для яких і мають бути розроблені плани управління річковими басейнами (далі – ПУРБ). У разі виділення суббасейнів у межах району річкового басейну, ПУРБи за аналогічною структурою включаються до відповідного плану управління річковим басейном, як окремі розділи.

Гідрографічна мережа Житомирської області розташована у межах суббасейну річки Прип'ять (56%) території або 16,6 тис. км² та середнього Дніпра (44%) або 13,2 тис. км².

Першочерговим завданням є поетапна підготовка розроблення Плану річковим суббасейном Прип’яті, реалізації заходів щодо вирішення водно-екологічних проблем у межах басейну Прип'яті та середнього Дніпра у межах Житомирської області.

Наразі підготовлено та оприлюднено на веб-сайтах Міндовкілля та Держводагентства проєкти планів управління для Плану управління річковим басейном Дніпра та суббасейну річки Прип’ять. До червня 2024 року тривали їх обговорення, а до кінця 2024 року очікується їх затвердження Урядом України.

12.03.2024   були   проведені    громадські   обговорення                     проєкту     Плану управління   річковим                     басейном   Дніпра       та суббасейну   річки                     Прип’ять   за підтримки проєкту ЄС «Водні ресурсі та екологічні дані» EU4Environment&Data. 26.06.2024 члени басейнової ради та представники заінтересованих сторін

семи областей детально обговорили зауваження та пропозиції громадськості до проєкту ПУРБ Дніпра (суббасейн Прип’яті), які отримані впродовж шестимісячного громадського обговорення проєкту ПУРБ та Басейнова рада річки Прип’ять схвалила проєкт Плану управління річковим басейном Дніпра (в частині суббасейну річки Прип’ять) на 2025-2030 роки.

Водокористування та водовідведення

Обсяг оборотного та повторного водопостачання у 2023 році становив 35,44 млн м³, що на 52,05 млн м³ (59,5%) менше, ніж у 2022 році (87,49 млн м³). Фіксується  зменшення  за  рахунок  філії  «Іршанський  ГЗК»  АТ «ОГХК»

на 25,795 млн м³; ТОВ «Межирічанський ГЗК» на 17,86 млн м³; ТОВ «Валки Ільменіт» на 12,294 млн м³.

Найбільшим джерелом водопостачання являється басейн річки Тетерів, з якого у 2023 році було забрано 56,47 млн м³ або 63,3% від загального водозабору області.

Таблиця 1.2. Характеристика водовідведення та водовикористання, млн м³

Усього за 2023 рік у поверхневі водні об’єкти відведено 56,27 млн м³ зворотних   вод,   із   них   із   них   категорії:   нормативно-чисті без очистки – 28,76 млн м³, нормативно очищені на очисних спорудах – 26,21 млн м³,   недостатньо   очищені   –   1,015 млн м³,   забруднені без очистки – 0,286 млн м³ зворотних (стічних) вод.

Таблиця 1.3. Основні показники забору води по басейнах основних річок за 2023 рік

Таблиця 1.4. Забір, використання та відведення води за 2023 рік, млн м³

Таблиця 1.5. Використання та відведення води підприємствами галузей економіки за 2023 рік, млн м³

Основним показником раціонального використання водних ресурсів є втрати питної води при транспортуванні підприємствами житлово-комунальної галузі, які у 2023 році склали 10,008 млн м³, що становить 30,3% від загального забору води даною галуззю.

Порівняно з минулим роком втрати в мережі зменшились на 0,161 млн м³ (10,169 млн м³) або 1,6%, із них по КП «Житомирводоканал» на 0,353 млн м³; КП «Звягельводоканал» на 0,069 млн м³, МКП «Водоканал», м. Радомишль на 0,011 млн м³, КП «Іршанське комунальне підприємство» на 0,021 млн м³, ТОВ «МалинЕнергоінвест» на 0,01 млн м³. При цьому втрати зросли по МКП «Бердичівводоканал» на 0,108 млн м³, Коростенському КП «Водоканал» на 0,086 млн м³.

Таблиця 1.6. Втрати води в мережі за 2023 рік

Водозабезпеченість територій та регіонів

Робота водогосподарських систем Житомирської області (водосховищ, каналів та інших зв’язаних між собою водних об’єктів) регулювалась шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об’єкта системи з урахуванням прогнозу водності.

БУВР Прип’яті протягом року було надано 1140 пропозицій територіальному органу Держводагентства України щодо встановлення оптимальних режимів роботи водосховищ та ставків, у тому числі для 429 – наданих в оренду, 53 водосховища та 65 водних об'єктів, які знаходяться на балансі водогосподарських організацій та здійснювався постійний контроль за їх виконанням, що дало змогу забезпечили потребу населення та галузей економіки в умовах маловоддя в повному обсязі.

1.1.2.   Природно-ресурсний потенціал, кліматичні умови

Мінерально-сировинна база

Потужна мінерально-сировинна база зумовлює значний потенціал гірничодобувної галузі Житомирщини, що базується на розвіданих природних ресурсах регіону.

Надра області містять поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит- ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів,

мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу, пірофіліту.

У добувній галузі функціонує 49 великих, середніх та вагомих за обсягами виробництва гірничо видобувних та гірничо переробних підприємств.

Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Пріоритетним напрямом розвитку гірничої галузі є залучення до розробок розвіданих корінних комплексних родовищ титано- апатитових руд у Коростенському та Житомирському районах.

Особливого значення в Україні в умовах сьогодення набуває формування та освоєння рідкіснометалевої та рідкісноземельної сировинної бази. Серед попередньо детально вивчених об’єктів слід відмітити перспективну Сущано- Пержанську рудну зону. В межах рудного поля відкрито унікальне Пержанське родовище берилію, Ястребецьке родовище фтор-рідкісноземельно-цирконових руд, Юрівське апатит-ільменітове та Сущанське дистенове родовища, Центральний рудопрояв ітрофлюориту, колумбіт-циркон-каситеритові розсипи та ін. При цьому підраховані запаси промислових категорій та прогнозні ресурси корисних копалин можуть бути суттєво збільшені при подальшому вивченні території та окремих об’єктів. Наведені родовища та перспективні рудопрояви розміщені в безпосередній близькості одне від одного, а враховуючи подібність технологічних властивостей руд, можуть відпрацьовуватись єдиним гірничо- збагачувальним підприємством.

Позитивні результати геологорозвідувальних робіт і економічні розробки останніх років показали можливість створення в межах Пержанського рідкіснометалевого рудного району стратегічно-важливої сировинної бази рідкісних та рідкісноземельних металів, яка за світовим досвідом освоєння подібних районів може забезпечити розвиток гірничодобувної промисловості в цьому регіоні Поліського краю принаймні на 100 років.

Існують перспективи пошуків родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні.

Область володіє унікальним Волинським родовищем п'єзокварцу, запаси якого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоцінне каміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат.

Однією з перспективних бурштиноносних зон в Україні є Барашівська зона в Житомирській області, яка є продовженням Клесівської зони Рівненської області, де на сьогодні розробляється значне за запасами Клесівське родовище бурштину. Родовища і рудопрояви бурштину Житомирської області мало вивчені, дослідно-промисловий видобуток бурштину має не систематичний характер і не значні об’єми для ювелірної промисловості та на ринку дорогоцінного каміння.

У геологічній будові надр Житомирщини велику роль відіграють міцні кристалічні породи.

Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, розвіданих в Коростенському районі, на яких сконцентровано майже 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80% від загальнодержавного

обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволить щороку переробляти понад 3 млн тон гірничої маси.

Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займають поклади гранітів, габро, лабрадоритів, які забезпечують мінерально-сировинну базу для підприємств по видобутку та виробництву декоративно- облицювального каменю та виробів з нього.

Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% запасів цих корисних копалин в Україні. Щодо їх запасів, регіон займає лідируючі позиції не тільки в нашій країні, але й у Європі.

Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності.

На Житомирщині користувачам надано право на експлуатацію 92 родовищ природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, з загальними запасами понад 140 млн м3, до розробки вже залучено понад 70 родовищ, які зосереджені в Коростенському та Житомирському районах.

Водночас, невід'ємним наслідком щільної зосередженості гірничих і каменепереробних підприємств в окремих районах області є поступове накопичення техногенних твердої некондиційної мінеральної сировини та псування земель шламо-муловідходами від переробки природного каменю. В переважній більшості вторинний ресурсний потенціал цих відходів практично не використовується. Такі відходи необхідно розглядати як тверду некондиційну мінеральну сировину що може забезпечити ресурсозбереження у дорожньому будівництві, містобудівній діяльності та у виробництві будівельних матеріалів.

На окремих каменепереробних підприємствах області впроваджуються сучасні лінії, (виробництво Італії, Китай) що розраховані на обробку пульпових рідких відходів: шлам фільтрується, обезводнюється, пакується в біг-беги або після пресування брикетується. В подальшому, може частково використатись в будівництві та випуску на його основі нової будівельної продукції. Проте відсоток каменярів області з сучасним європейським поглядом на ведення бізнесу є незначним.

Інша частина, а це переважно невеликі цехи і майстерні, що працюють за спрощеною або застарілою технологією, яка не враховує сучасні екологічні вимоги ведення господарської діяльності.

Область володіє добре розвиненою сировинною базою каменю будівельного для виробництва щебеню та каменю бутового. Питома вага випуску щебеню, гальки, гравію та каменю дробленого в області становить більше 30% від загального випуску цієї продукції в Україні.

Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими.

Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище «Гірне», які практично відпрацьовані. З метою забезпечення потреб

ринку сировиною, розпочато детальні пошуки нових ділянок в межах перспективних площ.

Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур'янівським. Пірофіліт Нагорянського родовища, згідно з позитивним висновком за результатами науково-дослідних робіт, виконаних в останні роки, планується використовувати в металургії.

На території Житомирщини знаходяться одні із найвідоміших в державі каолінових родовищ, на базі яких ще наприкінці ХVІІІ ст. працювали фарфоро- фаянсові заводи.

Після завершення детального геологічного довивчення розпочато перший етап освоєння, одного з найбільших в Україні - Велико-Гадоминецького родовища каолінів у Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн тон.

За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнування кристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків, керамічних та цегельно-черепичних глин.

Пісками будівельними область забезпечена повністю. Проте, кількість виданих спеціальних дозволів на користування надрами недостатня і не враховує місцевий попит на будівельну сировину.

На території області знаходиться 77 родовищ цегельно-черепичної сировини з загальними запасами 76,5 млн м³.

Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного постачання розвідано на 36 ділянках, на 9 – лікувальні мінеральні води.

За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування торфу як паливно-енергетичного призначення так і для виготовлення добрив на основі торфу для потреб сільських господарств. Розвідано 187 родовищ торфу. На сьогодні видобуток торфу в Житомирській області не здійснюється.

В області виявлено та детально розвідано родовища цементної, керамзитової, карбонатної сировини, пірофілітового сланцю, апатитів, піщано- гравійної суміші та природного каменю, розробка яких на сьогодні потребує залучення інвестиційних коштів.

Стан та використання мінерально-сировинної бази

Загальний обсяг видобутої сировини граніту не обробленого або начорно обробленого становить понад 22 млн т. Об’єм виробництва каменю дробленого, який придатний для використання в дорожньому будівництві та, як наповнювач бетону в будівельній галузі та промисловості будівельних матеріалів становить більше 14 млн т. Обсяги виробництва бруківки, каменю бордюрного, плит для брокування з каменю природного становить близько 80 тис. т.

Обсяг виробництва каменю обробленого для пам’ятників або будівництва з граніту та виробів з нього становить майже 22 тис. т. готових виробів.

Видобування мінеральної сировини здійснюється переважно для забезпечення підприємств, які спеціалізуються на виробництві пегматитів,

фарфору та керамічної продукції, загальний обсяг видобутку мінеральної сировини становить близько 600 тис. т.

В перспективах гірничо-добувної та переробної промисловості існує потенціал для створення нових підприємств з видобутку та переробки мінеральної сировини для забезпечення потреб таких галузей економіки, як: металургія, хімічна промисловість, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство, легка промисловість та фармацевтичне виробництво.

Лісове господарство

Лісове господарство є стратегічно важливою галуззю для області, а лісогосподарські підприємства забезпечують збалансований та поступальний її розвиток, виконують заходи із охорони, раціонального використання та відтворення лісів.

Лісова галузь Житомирщини – це реальний сектор економіки, що має значний матеріально-технічний і кадровий потенціал, який робить значний внесок у розвиток її економіки.

Від діяльності лісогосподарських підприємств в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток місцевих територіальних громад. Переважно лісгоспи є найбільшими платниками податків у регіоні та вирішують низку важливих соціальних питань.

Площа земель лісогосподарського призначення становить області становить 1074,559 тис. га, у тому числі: філій ДП «Ліси України» – 774,3 тис. га; комунальних лісогосподарських підприємств – 300,259 тис. га.

До складу ДП «Ліси України» входять 13 філій, які здійснюють лісогосподарську діяльність у межах Житомирської області. Державні лісогосподарські підприємства області забезпечують роботою близько 6 тисяч осіб, дають гарантований соціальний захист своїм працівникам та члена їх сімей. До складу Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради входять 10 дочірніх підприємств.

Таблиця 1.7. Землі лісогосподарського призначення, тис. га

Підвищення лісистості України для лісівників Житомирщини є одним із важливих завдань при виконанні державної програми «Ліси України» й орієнтиром досягнення оптимальної лісистості області – 37%.

Таблиця 1.8. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га

Протягом п’яти років лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду області збільшилося майже на 12% та складає у 2023 році 9056 га.

Кліматичні умови

Клімат області помірно-континентальний. Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина – у зоні Полісся, південна – у межах Лісостепу.

Минулий 2023 рік виявився одним з трьох найтепліших за всю історію спостережень. Його середня температура на рівні 9.7-10.5° перевищила норму на 1.6-2.0° і була майже такою самою, як в 2019 та 2020 роках. Зима була теплою, загалом достатньо зволоженою; весна – з температурним режимом, підвищеним в перший місяць та близьким до норми надалі, з нерівномірним розподілом опадів; літо – значно триваліше, ніж зазвичай, із суттєвим дефіцитом дощів та широкою амплітудою температур; осінь відзначилась по-літньому теплою та сухою погодою в перший місяць, підвищеним проти норми температурним режимом і достатньою кількістю опадів надалі.

Опади, як і завжди, розподілились нерівномірно по території та у часі.

Жорстка нестача опадів відмічалась в серпні-вересні, та, особливо, в травні.

Загальна кількість опадів за 2023 рік виявилася на переважній частині території достатньою – 583–666 мм (96–105% норми), дещо менше опадів було в західному районі області – 556 мм, або 89 % норми.

В більшості діб року погодні умови були сприятливими для функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення нашої області. Значне перевищення температурного режиму проти норми протягом холодного періоду дозволило                    заощадити    енергетичні,    паливні    і   матеріальні                    ресурси.       Проте, періодичні ускладнення погоди порушували діяльність суб’єктів господарювання.

Протягом 2023 року спостерігалось 2 стихійних метеорологічних явища II рівня небезпечності (сильні заморозки), 71 небезпечне метеорологічне явище I рівня небезпечності (15 випадків туману, 10 – посилення вітру, 29 – грози, 11 – значних опадів, 4 – шквалу, 1 – граду, 1 – ожеледі).

Проміжні висновки

Зручне географічне положення та наявність, в основному, радіальної мережі шляхів сполучення, області дає зв'язок з окремими регіонами України, а також з країнами Східної і Центральної Європи.

Потужна мінерально-сировинна база зумовлює значний потенціал розвитку галузі Житомирщини.

Для динамічного розвитку в області сільського господарства та лісового господарства наявні відповідні сприятливі кліматичні умови, родючі грунти і лісових ресурси.

Потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах забезпечується наявністю водосховищ та ставків в області.

1.2.  Містобудівна документація

1.2.1.   Містобудівна документація на регіональному рівні

Рішенням обласної ради від 7 березня 2018 року затверджено схему планування  території  області,  розроблену  Державним  підприємством

«Український  державний  науково-дослідний  інститут  «ДІПРОМІСТО» ім. Ю.М. Білоконя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Схема планування території Житомирської області (далі – Схема) розроблена у розвиток Генеральної схеми планування території України і визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та використання території регіону в цілому.

Схема створює підґрунтя для розроблення системи стратегічних, прогнозних і програмних документів щодо здійснення регіональної політики та шляхів її реалізації, а також:

врахування та конкретизація рішень Генеральної схеми планування території України у сфері вдосконалення системи розселення; визначення територій, розвиток яких потребує державної підтримки; розвиток національної екологічної мережі, інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури та історико-культурної спадщини;

врахування загальнодержавних та регіональних інтересів, проходження транспортно-комунікаційних коридорів, розташування зон із спеціальним режимом використання;

розробки раціональної планувальної організації території регіону в частині: забезпечення оптимальних умов проживання населення, раціонального використання природних ресурсів, розвитку галузей господарського комплексу, охорони навколишнього природного середовища, збереження пам'яток культури, захисту територій від небезпечних геологічних та гідрогеологічних процесів, створення транспортної та інженерної інфраструктури;

заходів по екологічному оздоровленню території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Основні завдання Схеми, які визначають її зміст:

комплексна оцінка екологічних, економічних, соціальних, інженерно- технічних та інших передумов і обмежень використання території;

оцінка опорного каркасу території області (ріки та водоймища, магістральні транспортні комунікації, поклади корисних копалини тощо) та його вплив на майбутнє використання території;

зонування території за переважними видами її використання (сільське господарство, промисловість, розселення, природоохоронні, туристично- рекреаційні території тощо);

встановлення режиму перспективного використання території по кожній

зоні;

рекомендації щодо змін у територіальному розподілі виробничих сил

області та їх розміщення;

обґрунтування напрямків вдосконалення системи розселення та сталого розвитку населених пунктів, розбудови туристичних та рекреаційних зон;

обґрунтування принципових трас транспортних коридорів, інших магістралей міждержавного, міжрегіонального та регіонального значення з урахуванням сучасного і майбутнього взаєморозміщення виробництва, розселення, природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних об’єктів;

визначення регіональних відмінностей використання території, принципів територіальної організації області;

обґрунтування районів розміщення об’єктів, які мають значний вплив на довкілля та на територіальну організацію економіки, та інших об’єктів загальнодержавного і обласного значення (заповідники, національні природні парки тощо);

визначення територій з особливими умовами розвитку, які потребують підтримки на державному і обласному рівнях;

визначення територій, що мають буди зарезервовані для задоволення майбутніх загальнодержавних і обласних потреб, та умов їх тимчасового використання.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством, керуються схемою планування території області під час розробки програм соціально-економічного розвитку області, програм з питань охорони земель, охорони здоров'я населення, охорони довкілля, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, збереження історико-культурної спадщини, розвитку туризму тощо.

Одним з головних завдань Схеми є формування своєрідного «паспорту області», що з одного боку може бути використано адміністрацією області для залучення потенційних інвесторів до участі в інвестиційних проєктах господарського комплексу області, а з іншого – в результаті містобудівного зонування та визначення рамкових умов і режимів використання території області, дозволить запобігти нецільовому використання земель, деградації ресурсного потенціалу області.

Схема розроблена відповідно Державних будівельних норм України ДБН Б.1.1-13:2012 «Склад та зміст містобудівної документації на державному та регіональному рівнях», а також із використанням ГІС-технологій ArcGIS 9.2 на цифровій основі М 1:100000, виконаній ДП «Київгеоінформатика». Керівник розробки – директор ДП ДНДІПМ «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, заслужений архітектор України Шпилевський І.І.

Схема області передбачає аналіз існуючого стану області в системі розселення України, аналіз природно-ресурсного потенціалу, характеристику природних умов та ресурсів, стан та охорону навколишнього природного середовища. Аналіз населення, особливості демографічного розвитку області, трудові ресурси та аналіз зайнятості населення області.

Документ також аналізує господарський комплекс області, його особливості структури та місце і роль області в економіці України, особливості розвитку промислового виробництва. Сільське господарство, лісове господарство, мисливство, а також туристично-рекреаційний комплекс області. Аналізу підлягає соціальна сфера та планувальна організація області. Схема області описує транспортну інфраструктуру області та перспективи її розвитку.

1.2.2.   Містобудівна документація на місцевому рівні

На території області загальна забезпеченість населених пунктів генеральними планами складає 60%, при цьому більшість генпланів розроблено у 70-80 роках і потребує оновлення, тобто розроблено 1130 генеральних планів, з них:

для міст– 12;

для селищ– 40;

для сільських населених пунктів – 1078.

За період з 2020 по 2024 рік розроблено 77 нових генеральних планів населених пунктів, 71 – з них затверджено.

У 2022 році розпочато розроблення комплексного плану просторового розвитку Новоборівської селищної ради, при цьому вже освоєно кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на розроблення комплексних планів просторового розвитку в сумі 669,3 тис. грн. Роботи виконує ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва».

В системі містобудівного кадастру започатковано ведення реєстру містобудівної документації регіонального і місцевого рівнів. Наповнення реєстру проводиться представниками територіальних громад. Таким чином, забезпечується ведення моніторингу містобудівної діяльності на території області і реалізації рішень схеми обласного планування.

Проміжні висновки.

Питання забезпечення містобудівною документацією місцевого рівня є дуже актуальним. В умовах воєнного стану можна виокремити ряд причин, що стримують процеси розроблення комплексних планів громад:

відсутність актуальної картографічної основи на всю територію громади. Разом з тим, в умовах воєнного стану в Україні практично неможливо виконати аерофотознімання;

погіршення ситуації з наповненням місцевого бюджету не дає можливості профінансувати проєктно-вишукувальні роботи.

Схема планування території Житомирської області є самим актуальним містобудівним документом регіонального рівня, адже схеми планування території районів практично втратили свою чинність у зв’язку із зміною

адміністративно-територіального устрою в Україні та фактичною інформативною невідповідністю сьогоднішнього часу.