Житомирська обл.
Інформація про документ
| Назва документа | Регіональна стратегія розвитку 2021-2027 роки |
| Назва стратегії, на підставі якої створено | RR01:8264-7701-8172-7298 V.1 |
| Рівень документу | Регіональний |
| Адміністративно-територіальна одиниця | Область |
| Період дії з | 2021 |
| Період дії до | 2027 |
Суб'єкт, відповідальний за подання даних
| Назва суб'єкта, відповідального за подання даних | ОДВ ДЕПАРТАМЕНТ АПР ТА ЕКОНОМ.ПОЛІТИКИ 02741433 |
| Посада уповноваженої особи суб'єкта, відповідального за подання даних | Не вказано |
| ПІБ уповноваженої особи суб'єкта, відповідального за подання даних | ЄРМАК ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА |
Дані про затвердження документа
| Дата прийняття | 2025-04-10 |
| Номер рішення | №889 |
| Вид | Рішення |
| Видавник | Обласна рада |
| Ідентифікатор | Не вказано |
Загальна частина
Житомирська область, як і інші та Україна в цілому, наразі проживає надскладний воєнний час, має відповідно проблеми та тенденції в економічному і соціальному розвитку, які матимуть наслідки на наступні періоди.
Стратегія розвитку Житомирської області на період до 2027 року (далі – Стратегія) є головним плановим документом регіону. Необхідність підготовки актуалізованої Стратегії зумовлена затвердженням постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2024 р. № 940 нової редакції Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки.
Нормативно-правова основа її розроблення:
Закон України «Про засади державної регіональної політики»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 р. № 816 «Деякі питання розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації та проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів», затверджені постановою Кабінету Міністрів України;
Згідно розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації від 17.09.2024. № 714 «Про приведення Стратегії розвитку Житомирської області на період до 2027 року у відповідність із Державною стратегією регіонального розвитку на 2021-2027 роки» розпочата робота по актуалізації Стратегії, головним розробником якої є Департамент агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської обласної державної (військової) адміністрації. До робочої групи увійшли керівники структурних підрозділів обласної державної (військової) адміністрації, представники територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, бізнесу, наукової спільноти, громадських організацій, експерти програми проєкту USAID «Говерла».
Актуалізація Стратегії забезпечена завдяки тісній інтеграції зі співрозробниками та забезпеченню координації роботи з проведення стратегічного аналізу та підготовки оновленого тексту розділів Стратегії.
При її початковому розробленні були застосовані методи і підходи, що використовуються в Європейському Союзі, та враховані рекомендації фахівців реорганізованих Мінрегіону, Мінекономрозвитку, радників з впровадження державної регіональної політики Програми «U-LEAD з Європою», представників окремих проєктів та платформ Об’єднаного дослідницького центру (Joint Research Centre, JRC) Європейської комісії.
Стратегія розроблена з дотримання таких принципів:
інноваційна спрямованість - визначення окремих напрямів та завдань з метою прийняття та впровадження нових технологічних рішень у певних видах економічної діяльності з урахуванням наявного інноваційного потенціалу регіону;
відкритість - забезпечення залучення заінтересованих представників, зокрема суб'єктів підприємництва, науково-дослідних установ, закладів вищої освіти та громадських об'єднань, до процесу розроблення та реалізації регіональної стратегії;
паритетність - створення рівних можливостей для висловлення позицій всіх сторін та забезпечення максимального врахування їх інтересів під час розроблення та реалізації регіональної стратегії;
координація - взаємозв'язок та узгодженість Стратегії з довгостроковими стратегіями, планами і програмами розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях;
доповнюваність - забезпечення взаємозв'язку науки, освіти, виробництва, фінансових та людських ресурсів у розвитку інноваційної діяльності;
диверсифікація - можливість створення нових видів економічної діяльності у визначених галузях економіки.
Стратегічні орієнтири розвитку області визначені з урахуванням завдань Національної доповіді «Цілі Сталого Розвитку: Україна», які є орієнтирами для досягнення Цілей Сталого Розвитку, затверджених на Саміті ООН зі сталого розвитку у 2015 році (далі – ЦСР ООН).
Стратегія базується на стратегічному аналізі соціально-економічного розвитку області, в якому описані наявні тенденції, ключові проблеми, сильні і слабкі сторони, можливості і загрози та оцінці переваг, викликів і ризиків, на основі яких визначено можливі сценарії розвитку області, в певній мірі альтернативні.
Стратегія визначає стратегічну доктрину – стратегічне бачення розвитку області, місію та стратегічні, оперативні цілі і завдання у їх рамках, що є орієнтирами для ініціатив і заходів щодо їх досягнення.
Відповідно до Порядку та Методики Стратегія була розроблена на засадах смарт-спеціалізації. За результатами кількісного аналізу визначено економічні галузі, що мають найбільший економічний і інноваційний потенціал, за результатами якісного аналізу – галузі, що мають значення у посиленні конкурентоздатності регіональної економіки. З використанням принципу
«підприємницького відкриття», а саме проведення консультацій з представниками підприємств, ФОПами цих галузей та науки визначено галузі, що є точками конкурентоздатності регіональної економіки, які можуть трансформуватися в розумну модель економічної спеціалізації – регіональну смарт-спеціалізацію.
Також визначено механізм реалізації, Стратегії, джерела фінансування та систему здійснення моніторингу ходу та ефективності її реалізації.
В цілому Стратегія – це документ, який визначає довгостроковий вибір пріоритетних сфер і напрямів розвитку Житомирської області на 2021-2027 роки, бажаних орієнтирів майбутнього стану регіону, механізмів і шляхів їх досягнення та є основою для розроблення інших документів стратегічного планування та програмних.
Стратегія сприятиме консолідації регіональної спільноти щодо вжиття спільних дій, спрямованих на забезпечення динамічних змін у розвитку області на основі науково-технологічного потенціалу та концентрації ресурсів на пріоритетних напрямах, що в цілому забезпечить підвищення конкурентоздатності регіону та кращої якості життя у ньому.
Головні чинники та сценарії розвитку регіону
Сценарії розвиту області є можливими варіантами комплексного розвитку регіону, базовані на балансах розвитку економічної і соціальної сфер та їх впливу на розвиток території і якість життя населення та передбачають розвиток процесів і подій від теперішнього стану до майбутнього. Передбачають подолання наслідків повномасштабної війни російської федерації проти України підвищення ролі безпеки та її впливу на ТГ регіону.
При розробленні сценаріїв розвитку області враховувалися 2 групи факторів – зовнішні (безпекова, гео- та загальнодержавні політична, економічна і технологічна ситуації, що змінюються, розвиток попиту на ринках) та внутрішні (економічний і соціальний потенціал області та тенденції розвитку відповідних сфер, їх відновлення через наслідки збройної агресії, зміцнення територіальних громад та людського капіталу).
Сценарії розвитку передбачають можливі шляхи розвитку регіону у випадку домінування тих чи інших факторів та ураховують вплив ефектів чи негативних наслідків від них.
В залежності від поєднання внутрішніх і зовнішніх умов та факторів можна виділити найбільш вірогідні сценарії соціально-економічного розвитку області – базовий, оптимістичний та песимістичний.
Базовий сценарій є найбільш оптимальним, але як альтернативні оптимістичний і песимістичний дають можливість в залежності від реальної траєкторії розвитку регіону у довгостроковій перспективі, що буде залежати від розвитку і реалізації конкурентних переваг, рівня використання наявного потенціалу, зовнішніх і внутрішніх викликів та ризиків, ефективності рішень, прийнятих на регіональному і
місцевому рівнях, перегляду стратегічних пріоритетів розвитку регіону, вибору дій та маневру засобами і ресурсами.
Базовий сценарій
Цей сценарій найбільш ймовірний, виходячи з урахування переважання внутрішніх факторів та завдяки цьому нейтралізації негативних зовнішніх чинників.
Сценарій передбачає:
розширення взаємодії підприємств у формі кластерів та розвиток технологічної інфраструктури (індустріальних парків) як точок зростання регіональної економіки;
переорієнтацію на поглиблену переробку сировинних ресурсів;
підвищення конкурентоздатності малого і середнього бізнесу за рахунок інновацій;
підвищення конкурентоздатності сільськогосподарського виробництва на органічних засадах та формування «точок конкурентоздатності» у цьому сегменті і харчовій промисловості (інших галузях), які поступово трансформуватимуться у розумну спеціалізацію регіону на базі зв’язків з наукою;
вихід на нові ринки збуту та орієнтир на імпортозаміщення;
позитивну динаміку розвитку економіки в цілому. окремих галузей, видів економічної діяльності;
збільшення валової доданої вартості; розширення кола інвесторів і партнерів;
активізацію надходжень інвестицій у розвиток регіону;
реалізацію довгострокових інвестиційних проєктів, орієнтованих на забезпечення якісно нового рівня виробництва та секторів соціальної інфраструктури територіальних громад;
зустрічну ініціативу територіальних громад в якості позиціонування як центрів інвестиційної активності та забезпечення безпечного життєвого простору;
конвертацію переваг територій кожної територіальної громади в залучення інвестицій;
розвиток туризму як основи збереження природного потенціалу, культурної, історичної спадщини і традицій та розвитку економіки, зокрема сільських територій; поліпшення дорожньої інфраструктури на сільських територіях та її
удосконалення в містах;
модернізацію систем і об’єктів комунальної інфраструктури;
збалансований розвиток соціальної сфери територіальних громад та доступність послуг соціальної сфери;
стійкий розвиток територіальних громад та зростання їх спроможності; позитивну динаміку бюджетного фінансування у розвиток територій; активність бізнесу у фінансуванні розвитку інфраструктури територіальних
громад;
зростання доходів населення та частки населення з високими доходами, його купівельної спроможності та попиту;
підготовку трудових ресурсів відповідно до потреб регіонального ринку; поліпшення якості послуг освіти, охорони здоров’я, культури;
підвищення якості життя та розвиток людського потенціалу і його нагромадження;
мінімізацію техногенного впливу на розвиток територій та підвищення рівня екологічної безпеки.
Оптимістичний сценарій
Цей сценарій відмінний від базового, але можливий лише при сприятливих внутрішніх і зовнішніх факторах. Проте в умовах швидкої і малопрогнозованої геополітичної ситуації та ситуації в державі малоймовірний.
Сценарій передбачає:
розвиток високотехнологічних імпортозамісних галузей та перехід окремих до кола провідних;
подальшу взаємоінтеграцію галузей промисловості і сільського господарства на базі інноваційного організаційного менеджменту;
накопичення інноваційного потенціалу;
підвищення технологічного рівня підприємств і продуктивності праці в галузях економіки, стрімке зростання валової доданої вартості;
підвищення ступеню комерціалізації наукових розробок в регіоні; вихід на нові ринки збуту інноваційної продукції і послуг;
динамічний потік інвестицій та реалізацію комплексних інвестиційних проєктів та інвестиційних програм;
посилення бюджетної складової в реалізації проєктів регіонального розвитку, у тому числі з державного бюджету;
розвиток та динамічне удосконалення всіх видів інфраструктури; підготовку трудових ресурсів для роботи в інноваційних секторах; забезпечення нової якості послуг освіти, охорони здоров’я, культури; накопичення доходів населення та нову якість життя;
максимальну реалізацію людського капіталу;
стійкий динамічний розвиток територіальних громад перетворення наявного потенціалу в конкурентоздатність регіону;
активність усіх суб’єктів господарювання та суб’єктів регіонального розвитку; безпечність навколишнього середовища.
Песимістичний сценарій
Цей сценарій можливий, у разі переважання ризиків від зовнішніх чинників. Сценарій передбачає:
залежність від зовнішніх шоків внаслідок глобальних криз та нестабільності соціально-економічної ситуації у державі;
збереження інерційних та негативних тенденцій;
мінімальну динаміку розвитку та/або відсутність суттєвих змін у розвитку; недостатню диверсифікацію економіки;
низький рівень доданої вартості; низький рівень інновацій;
падіння обсягів або уповільнення темпів зростання виробництва в окремих галузях та підгалузях промисловості і сільського господарства;
розвиток окремих точкових інноваційних виробництв у промисловості і сільському господарстві та завершення розпочатих великих інвестиційних проєктів;
орієнтир на традиційні ринки збуту;
зростання обсягів імпорту, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі;
відсутність позитивних змін в інвестуванні або зниження інвестиційної активності;
реалізацію інвестиційних проєктів при мінімальних вкладеннях з незначним терміном окупності, відсутність реалізації масштабних та комплексних проєктів;
згортання реінвестування бізнесу у власний розвиток;
втрата позицій у потенціальних «точках зростання» та «точках конкурентоздатності»;
ризик виникнення депресивних територій;
обмеженість бюджетного фінансування у розвиток територіальних громад; недостатній розвиток дорожньої і комунальної інфраструктури;
звуження внутрішніх можливостей щодо фінансування у розвиток соціальної сфери;
невисокий рівень доходів населення або уповільнення темпів їх росту; негативне сальдо росту населення, посилення тенденцій старіння населення; зростання трудової міграції;
зменшення пропозиції кваліфікованої робочої сили та погіршення якості трудових ресурсів;
концентрація зусиль на вирішенні короткострокових проблем; загострення проблем територіальних громад;
екологічна напруга;
незначні затрати, зокрема бюджетні на розвиток людського капіталу; зниження конкурентоздатності регіону, окремих територій, людського капіталу
та якості життя.
Стратегічне бачення розвитку регіону
З урахуванням результатів проведеного стратегічного аналізу, оцінки наявних переваг, можливих ризиків і загроз сформульовано основну стратегічну ідею розвитку – стратегічне бачення, а саме:
Житомирська область – це регіон з динамічною економікою, базованою на використанні інновацій, конкурентних переваг і наявного потенціалу, комфортний для ведення бізнесу, інвестиційно-привабливий, орієнтований на благополуччя для проживання, якості життя та з високим людським потенціалом.
Механізм реалізації
Механізм реалізації Стратегії охоплює такі сфери: державно-приватне партнерство, місцеве самоврядування, підприємницьку діяльність, інвестиційний процес, містобудівну діяльність, публічні фінанси і міжбюджетні відносини та передбачає налагодження ефективної та скоординованої взаємодії усіх суб’єктів регіонального розвитку в реалізації заходів, проєктів і ініціатив з метою досягнення визначених орієнтирів перспективного розвитку регіону.
Стратегія реалізується у два середньострокові етапи: перший – 2021-2023 роки, другий – 2024-2027 роки, для кожного із яких розробляється план заходів відповідно до цілей і завдань Стратегії та з урахуванням припущень щодо доступності відповідних фінансових ресурсів для його реалізації.
Перший етап – це реалізація пріоритетних проєктів регіонального розвитку, спрямованих на посилення конкурентних переваг та формування/зміцнення точок зростання і точок конкурентоздатності регіональної економіки, модернізацію інфраструктури в територіальних громадах, створення умов для зростання людського потенціалу та підвищення якості життя. Загалом цей етап забезпечить у середньостроковій перспективі вихід регіонального розвитку на новий рівень.
Другий етап – це продовження виконання незавершених проєктів у ході першого етапу та реалізація нових, що забезпечать інноваційний тип розвитку галузей економіки, перетворення точок її зростання в конкурентоздатні на зовнішніх ринках економічні сектори та трансформацію конкурентоздатних точок в регіональну смарт-спеціалізацію, створення якісної інфраструктури в територіальних громадах та забезпечення безпечного життєвого середовища для їх жителів, накопичення та широке внутрішньо регіональне використання людського капіталу. Загалом цей етап забезпечить у середньостроковій перспективі нагромадити досягнуте.
Також важливими інструментами реалізації визначених у Стратегії стратегічних цілей є:
програма економічного і соціального розвитку області та районів; обласні цільові програми;
програми соціально-економічного та культурного розвитку територіальних громад;
цільові програми з інших питань самоврядування; стратегії розвитку територіальних громад; комплексні програми та плани відновлень.
Їх реалізація дозволить конкретизувати зусилля усіх суб’єктів регіонального розвитку для комплексного і системного вирішення короткострокових, середньострокових та довгострокових проблем, забезпечити прозорість і обґрунтованість вибору завдань, які необхідно досягнути у різні часові періоди, визначити шляхи досягнення результатів з урахуванням різних форм підтримки протягом кожного з етапів реалізації Стратегії.
Зв’язок цих програмних документів забезпечить спільність напрямів і заходів щодо досягнення стратегічних цілей на регіональному і місцевому рівнях.
Крім того, важливим інструментом впливу на комплексний розвиток регіону є державні цільові програми.
Реалізація, визначених у них заходів на території області, дасть можливість надати більшого імпульсу розвитку позитивних процесів у її економічній і соціальній сферах та підвищити рівень досягнення визначених у Стратегії цілей.
Стратегія не передбачає утворення додаткових інституцій (структур). Її реалізацію забезпечуватимуть усі суб’єкти регіонального розвитку, але роль і відповідальність кожного має бути підвищена.
Координацію реалізації Стратегії здійснюватиме облдержадміністрація, яка надаватиме організаційну і методологічну підтримку суб’єктам регіонального розвитку – ініціаторам і виконавцям проєктів регіонального розвитку.
Реалізація Стратегії може бути більш ефективною і результативною за умови активної діяльності створеної інституції – Установи «Агенція регіонального розвитку Житомирської області» та зокрема її тісної взаємодії на цьому напрямі з бізнес- спільнотою та органами місцевого самоврядування.
З урахуванням завершення фінансової, територіальної і функціональної децентралізації та посилення ролі територіальних громад важливим фактором для успішної реалізації Стратегії буде дієвий зворотній зв’язок між органами виконавчої влади усіх рівнів та органами місцевого самоврядування.
Фінансове забезпечення Стратегії передбачається за рахунок бюджетних і позабюджетних коштів, не заборонених законодавством (кошти підприємств і інвесторів), у тому числі коштів міжнародної технічної допомоги та грантових.
Залучення коштів з державного бюджету здійснюватиметься у вигляді фінансування з державного фонду регіонального розвитку та у рамках відповідних державних цільових програм.
Кошти місцевих бюджетів спрямовуватимуться у вигляді фінансування чи співфінансування проєктів регіонального розвитку та на фінансування заходів у рамках вищезазначених місцевих програм.
Залучення коштів міжнародної технічної допомоги, яку надають Україні міжнародні установи та іноземні держави, та грантових здійснюватиметься у межах можливостей і обсягів, виділених на цільові потреби.
Інші позабюджетні кошти, не заборонені законодавством, залучатимуться у рамках державно-приватного партнерства.
Система моніторингу та оцінки результативності реалізації Стратегії
Важливою частиною єдиного механізму реалізації Стратегії є контроль, що передбачає проведення моніторингу та оцінку результативності реалізації Стратегії та планів заходів з її реалізації.
Результати реалізації Стратегії визначатимуться на підставі проведення моніторингу досягнення пріоритетів розвитку регіону, стратегічних, оперативних цілей та виконання завдань Стратегії і планів заходів шляхом порівняння фактично отриманих значень індикаторів оцінки результативності виконання завдань і їх прогнозних значень (додаток до Стратегії).
Моніторинг та оцінка проводиться щороку відповідно до Порядку розроблення регіональних стратегій розвитку і планів заходів з їх реалізації, а також проведення моніторингу реалізації зазначених стратегій і планів заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2023 № 816. Моніторинг реалізації Стратегії здійснюється шляхом відстеження, вимірювання показників фактичних результатів та аналізу відхилення таких показників від цільових (проміжних) значень індикаторів досягнення цілей, визначених Стратегією.
Оцінка результативності реалізації Стратегії здійснюється шляхом проведення внутрішнього та зовнішнього оцінювання відповідно до Порядку проведення оцінювання реалізації державної регіональної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.03.2024 № 305
«Деякі питання проведення моніторингу та оцінювання державної регіональної політики.
Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіону
1.1.1. Географічне розташування та адміністративно-територіальний
поділ
Географічне розташування
Житомирська область (далі – область) утворена 22 вересня 1937 року.
Рис. 1.1. Карта Житомирської області
Область розташована в центральній частині Східноєвропейської рівнини, в північно-західній частині України і займає площу 29,8 тис. км2, що складає 4,9% території України. Протяжність з півночі на південь сягає 230 км, із заходу на схід – 170 км. За розмірами область одна з найбільших на Україні і поступається лише Одеській, Дніпровській, Чернігівській та Харківській областям.
На сході вона межує з Київською, на півдні – з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями, а на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь.
Адміністративним центром області є місто Житомир, яке одночасно є найбільшим містом області (261,6 тис. осіб на 01.01.2022) та економічним і культурним центром.
Таблиця 1.1. – Відстань автошляхами від міста Житомира до найбільших міст України
Місто | Відстань, км |
Київ | 131 |
Львів | 423 |
Одеса | 557 |
Дніпро | 664 |
Харків | 690 |
Наведена таблиця демонструє відстань від Житомира до столиці України міста Києва та інших найбільш економічно розвинених.
Через область проходять важливі авто-та залізничні магістралі.
Адміністративно-територіальний поділ
До складу області входить 4 райони: Бердичівський, Житомирський, Звягельський та Коростенський.
Кількість територіальних громад – 66, у тому числі: 12 міських;
22 селищних; 32 сільських.
Населені пункти:
міста – 12 (Житомир, Бердичів, Звягель, Коростень, Малин, Андрушівка, Баранівка, Коростишів, Овруч, Олевськ, Радомишль, Чуднів);
селища – 43;
сільські населені пункти – 1613.
Чисельність наявного населення області на 01.01.2022 складала 1179,0 тис. осіб (2,9% від населення України), у тому числі: міського – 703,2 тис. осіб, сільського – 475,8 тис. осіб.
1.1.1. Ландшафтні особливості рельєфу, ґрунти та гідрологія
Ландшафт і ґрунти
Область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280 – 220 м до 150 м і менше).
За характером рельєфу область поділяється на південно-західну, підвищену частину, розташовану в межах Придніпровської та Волино- Подільської височин, та північно-східну – низинну, слабо розділену, в межах Поліської низовини. Поверхня області в межах Поліської низовини плеската, мало розчленована, в межах Придніпровської височини, густо порізана ярами, річковими долинами, які місцями досягають глибини 50-70 метрів.
В місцях високого залягання кристалічних порід розвинуті денудаційні форми рельєфу у вигляді пагорбів, скель із крутими схилами, що простягаються на десятки кілометрів. Це Словечансько-Овруцький, Білокоровицько- Попільнянський, Озерняцький та інші кряжі. Найвища точка Словечансько- Овручського кряжу, сягає 316 метрів над рівнем моря.
Структура ґрунтового покриву області обумовлена геологічною будовою Українського кристалічного щита, переважно рівнинним рельєфом місцевості, особливостями формування льодовикових та водно-льодовикових відкладів південно-польського і дніпровського періодів зледенінь та відкладами четвертинного періоду пов’язаного з антропогенною діяльністю.
Ґрунти та їх материнські породи Поліської частини області, по умовній широтній межі північніше міста Житомира, сформовані переважно на льодовикових та водно-льодовикових відкладах, за винятком височини Словечансько-Овруцького кряжу. Близьке розташування кристалічних порід до поверхні землі обумовлює розвиток процесів заболочування, які уповільнюють ґрунтоутворення на Поліссі, це призводить до формування в низинах торф’яників, торф’яно-болотних ґрунтів. На підвищених ділянках місцевості та
на ділянках з потужним шаром льодовикових нанесень відбуваються процеси формування дерново-підзолистих піщаних та супіщаних ґрунтів з кислою реакцією ґрунтового розчину.
Серед усього різноманіття ґрунтового покриву області найбільш родючі ґрунти зосереджені у південній частині: сірі лісові, темно сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені – 119,3 тис. га, чорноземи типові – 205,6 тис. га, лучні та чорноземно лучні – 35,8 тис. га, дерново глейові – 21,5 тис. га.
Земельний фонд Житомирської області на 01.01.2024 становить
2982,7 тис. га, в тому числі землі, що перебувають у користуванні: сільськогосподарських підприємств складають 559,2 тис. га; громадян – 760,4 тис. га;
закладів, установ і організацій – 36,1 тис. га; промислових та інших підприємств – 14,1 тис. га;
підприємств і організацій транспорту, зв’язку – 29,9 тис. га;
частин, підприємств, організацій, установ, навчальних закладів оборони – 33,1 тис. га;
організацій, підприємств і установ природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення – 20,4 тис. га;
лісогосподарських підприємств – 1048,1 тис. га; водогосподарських підприємств – 10,9 тис. га;
спільних підприємств, міжнародних об’єднань і організацій з участю українських, іноземних, юридичних та фізичних осіб – 0,1 тис. га;
державної власності, які не надані у власність або користування (запасу, загального користування, резервного фонду) – 470,4 тис. га.
Загальна площа сільськогосподарських угідь Житомирщини, розташована на схилах, становить більше 63 тис. га. Серед них майже 66% займають пологі схили, близько 30% покаті схили крутістю 3-5° і 14% – круті схили з ухилом поверхні більше 7°.
На пологих схилах розвивається, головним чином, площинна водна ерозія. Проходить цей процес непомітно, особливо на початкових стадіях свого розвитку. З ґрунту виносяться мікро- і макроагрегати, що сформовані активною частиною гумусу. В результаті, ґрунти втрачають значну кількість водостійких агрегатів, зростає розпиленість та глибистість їх поверхні. Поступово змивається орний шар і оголюється нижній горизонт, колір ґрунту набуває світлішого відтінку.
Швидкість змиву ґрунту, значною мірою, залежить від способу його використання. Відсутність науково-обґрунтованої агротехнічної організації території, ігнорування ґрунтозахисними технологіями вирощування сільськогосподарських культур, обумовлюють змив ґрунту на крутих схилах, який призводить до утворення ярів та балок, зменшення площ орних земель.
Для запобігання змиву, схили які мають крутизну більше ніж 5°, повинні бути виведені з обробітку і переведені під залуження та заліснення.
Іншим видом деградації земель, за масовістю і факторами шкідливого впливу на людину та живі біологічні об’єкти, являється їх радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Радіаційний ризик значно підвищується на заболочених і підтоплених ділянках та на кислих ґрунтах. При цьому тривала дія радіації, навіть у малих дозах, є значно шкідливішою для людей ніж для тварин і об’єктів рослинного світу. Найбільша міграційна здатність радіонуклідів на ґрунтах з легким гранулометричним складом, високим показником кислотності (низьким рівнем рН), заболочених і перезволожених ґрунтах.
Зазначені вище міграційні чинники можуть поєднуватись, сприяючи швидкій міграції радіонуклідів по трофічним ланцюгам екосистем із накопиченням у великих дозах в грибах, ягодах, лікарських рослинах та диких мисливських тваринах.
Водні ресурси та їх використання
Область розташована в північно-західній частині України, межує на півночі з Гомельською областю Республіки Білорусь, на заході з Хмельницькою і Рівненською, на сході – з Київською, на півдні з Вінницькою областю.
Гідрографічна мережа області розташована у межах суббасейну річки Прип'ять (56%) території або 16,6 тис. км2 та середнього Дніпра (44 %) або 13,2 тис. км2. Середня величина річкового стоку складає 3300 млн. м3, з них на території області формується 2800 млн. м3.
Поверхневі водні ресурси в області формуються в основному із місцевого стоку у річковій мережі переважно на власній території, за рахунок атмосферних опадів, а також транзитного стоку, який надходить із суміжних областей. Водність рік області досить нерівномірна по сезонах року та кліматичних зонах. Так водність рік в північних районах в 1,5-2 рази вище ніж у південних, до 70% стоку річок припадає на весняну повінь, або літні паводки і лише до 30% – на решту періоду року.
В літню межень значна частина рік в південних районах області пересихає, що робить неможливим забір води без будівництва підпірних споруд, ставків та водосховищ.
Водозабезпеченість в області в середній по водності рік становить
2,6 тис. м³/чол., в маловодний рік – 0,9 тис. м³/чол.
На території Житомирської області протікає 2849 річок, загальною довжиною 13,7 тис. км, із них 8 – середніх, довжиною у межах області – 999,6 км; 348 – більше 10 км, протяжністю 6692 км; 2493 – менше 10 км, протяжністю
7062 км.
В структурі гідрографічної сітки великих річок немає, до середніх річок відноситься річки Тетерів, Случ, Ірша, Уборть, Ствига, Словечна, Уж та Ірпінь, Гнилоп'ять.
В області нараховується 53 водосховища, загальною площею 7,51 тис. га, сумарним об’ємом води при НПР 165,65 млн м³.
Наявність водосховищ та ставків дозволяє певною мірою здійснювати сезонний перерозподіл стоку, створювати необхідні запаси води, забезпечувати потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах.
Річки Роставиця і її притоки, Ірпінь, Унава, Гуйва, Гнилоп'ять, Тетерів (вище м. Житомира) та р. Ірша мають значну зарегульованність стоку.
В області нараховується 2075 ставків сумарним об’ємом 148,9 млн м3 води.
Більшість ставків на Житомирщині побудовані на малих річках та струмках, внаслідок чого їх водний стік зарегульований на 30 – 60%.
Загальна кількість озер – 9 шт. площею водного дзеркала 515,9 га.
За даними державного водообліку за формою № 2ТП-водгосп (річна) за 2023 рік в межах Житомирської області 944 водокористувачі здійснювали спеціальне водокористування, із них 90 – підприємства комунальної галузі, 283 – промисловий сектор, 405 – сільське господарство та 166 – інші галузі.
Загалом із водних об’єктів області було забрано 89,257 млн м³ води.
Джерелом водопостачання населення та галузей економіки області є поверхневі води – 70,513 млн м3 (79% ) та підземні води – 118,744 млн м3 (21%).
Рис. 1.2. Джерела забору води, %
Структура водокористування за 2023 рік виглядає наступним чином:
15,3% (13,662 млн м3) водних ресурсів забирається промисловістю, 37,0%
(32,992 млн м3) житлово-комунальним господарством, 44,1% (39,356 млн м3) сільським господарством, 3,6% (3,247 млн м3) забирається іншими галузями.
Рис. 1.3. Структура водокористування, %
Загальна характеристика водних ресурсів
Після підписання у 2014 році Угоди про асоціацію Україна – ЄС було розпочато процес апроксимації національного законодавства до законодавства ЄС в галузі управління водними ресурсами та якості води. Протягом останніх років було розроблено та прийнято низку законів та інших нормативно-правових актів. Зокрема, в 2016 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом», де закріплюється управління водними ресурсами за басейновим принципом.
В статті 132 Водного кодексу України «Плани управління річковими басейнами» зазначається, що плани управління річковими басейнами розробляються та виконуються з метою досягнення екологічних цілей, визначених для кожного району річкового басейну, у встановлені строки. Статтею 131 Водного кодексу України закріплено дев’ять районів річкових басейнів, саме для яких і мають бути розроблені плани управління річковими басейнами (далі – ПУРБ). У разі виділення суббасейнів у межах району річкового басейну, ПУРБи за аналогічною структурою включаються до відповідного плану управління річковим басейном, як окремі розділи.
Гідрографічна мережа Житомирської області розташована у межах суббасейну річки Прип'ять (56%) території або 16,6 тис. км2 та середнього Дніпра (44%) або 13,2 тис. км2.
Першочерговим завданням є поетапна підготовка розроблення Плану річковим суббасейном Прип’яті, реалізації заходів щодо вирішення водно-екологічних проблем у межах басейну Прип'яті та середнього Дніпра у межах Житомирської області.
Наразі підготовлено та оприлюднено на веб-сайтах Міндовкілля та Держводагентства проєкти планів управління для Плану управління річковим басейном Дніпра та суббасейну річки Прип’ять. До червня 2024 року тривали їх обговорення, а до кінця 2024 року очікується їх затвердження Урядом України.
12.03.2024 були проведені громадські обговорення проєкту Плану управління річковим басейном Дніпра та суббасейну річки Прип’ять за підтримки проєкту ЄС «Водні ресурсі та екологічні дані» EU4Environment&Data. 26.06.2024 члени басейнової ради та представники заінтересованих сторін
семи областей детально обговорили зауваження та пропозиції громадськості до проєкту ПУРБ Дніпра (суббасейн Прип’яті), які отримані впродовж шестимісячного громадського обговорення проєкту ПУРБ та Басейнова рада річки Прип’ять схвалила проєкт Плану управління річковим басейном Дніпра (в частині суббасейну річки Прип’ять) на 2025-2030 роки.
Водокористування та водовідведення
Обсяг оборотного та повторного водопостачання у 2023 році становив 35,44 млн м³, що на 52,05 млн м³ (59,5%) менше, ніж у 2022 році (87,49 млн м³). Фіксується зменшення за рахунок філії «Іршанський ГЗК» АТ «ОГХК»
на 25,795 млн м³; ТОВ «Межирічанський ГЗК» на 17,86 млн м³; ТОВ «Валки Ільменіт» на 12,294 млн м³.
Найбільшим джерелом водопостачання являється басейн річки Тетерів, з якого у 2023 році було забрано 56,47 млн м3 або 63,3% від загального водозабору області.
Таблиця 1.2. Характеристика водовідведення та водовикористання, млн м3
Показники | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 |
Забрано води з природних водних об'єктів – всього | 110,7 | 93,95 | 96,31 | 85,23 | 89,26 |
у тому числі для використання | 68,78 | 55,80 | 56,36 | 48,14 | 55,33 |
Спожито свіжої води (включаючи морську) з неї на: | 68,78 | 55,80 | 56,36 | 48,14 | 55,33 |
виробничі потреби | 45,86 | 34,36 | 37,29 | 31,36 | 37,37 |
побутово-питні потреби | 20,70 | 19,53 | 19,07 | 16,69 | 17,66 |
зрошення | - | - | - | - | - |
сільськогосподарські потреби | 2,222 | 1,869 | - | - | - |
ставково-рибне господарство | - | - | - | - | - |
Втрати води при транспортуванні | 12,38 | 9,97 | 10,97 | 10,17 | 10,01 |
Загальне водовідведення з нього | 73,64 | 60,71 | 66,00 | 54,98 | 58,86 |
у поверхневі водні об'єкти | 71,32 | 58,47 | 63,36 | 52,61 | 56,27 |
у тому числі |
|
|
|
|
|
забруднених зворотних вод | 1,894 | 1,903 | 2,109 | 1,105 | 1,301 |
з них без очищення | 0,07 | 0,044 | 0,194 | 0,184 | 0,286 |
нормативно очищених | 30,46 | 27,618 | 29,612 | 24,43 | 26,21 |
нормативно чистих без очистки | 28,21 | 28,95 | 31,64 | 26,89 | 28,76 |
Обсяг оборотної та послідовно використаної води | 93,0 | 108,62 | 114,48 | 87,49 | 35,44 |
Частка оборотної та послідовно використаної води, % | 67,84 | 57,48 | 56,78 | 54,42 | 29,13 |
Потужність очисних споруд | 101,6 | 92,385 | 102,09 | 105,12 | 104,48 |
Усього за 2023 рік у поверхневі водні об’єкти відведено 56,27 млн м3 зворотних вод, із них із них категорії: нормативно-чисті без очистки – 28,76 млн м³, нормативно очищені на очисних спорудах – 26,21 млн м³, недостатньо очищені – 1,015 млн м³, забруднені без очистки – 0,286 млн м³ зворотних (стічних) вод.
Таблиця 1.3. Основні показники забору води по басейнах основних річок за 2023 рік
Назва басейну | Одиниця виміру | Забрано води, всього | в тому числі: | |
поверхневої | підземної | |||
Всього по області | млн м³ | 89,257 | 70,513 | 18,744 |
% від загального забору | 100 | 79 | 21 | |
у тому числі: |
|
|
|
|
| млн м³ | 75,591 | 63,495 | 12,096 |
Назва басейну | Одиниця виміру | Забрано води, всього | в тому числі: | |
поверхневої | підземної | |||
суббасейн середнього Дніпра | % від загального забору | 100 | 84 | 16 |
суббасейн Прип’яті | млн м³ | 13,666 | 7,018 | 6,648 |
% від загального забору | 100 | 51 | 49 | |
Таблиця 1.4. Забір, використання та відведення води за 2023 рік, млн м3
Назва водного об’єкту |
Забрано води із природних водних об’єктів - всього |
Використано води | Водовідведення у поверхневі водні об’єкти | |
всього | з них забруднених зворотних вод | |||
р. Дніпро в тому числі: | 89,257 | 55,33 | 56,27 | 1,301 |
р. Тетерів від витоку до г/п Житомир | 34,037 | 21,811 | 22,057 | 0,674 |
р. Тетерів від г/п Житомир до гирла р. Ірша (включаючи річку Ірша) | 22,172 | 12,564 | 14,425 | 0,576 |
р. Тетерів від гирла р. Ірша до гирла | 0,261 | 0,259 | 0 | 0 |
р. Ірпінь | 4,202 | 2,755 | 2,341 | - |
р. Рось | 14,889 | 9,741 | 7,751 | - |
р. Прип’ять від г/п Мозир до гирла (в межах України) | 0,452 | 0,240 | 0,167 | 0,015 |
р. Случ від витоку до гирла р. Хомора (включаючи р. Хомора) | 1,139 | 0,476 | 0,234 | - |
р. Случ від гирла р. Хомора до гирла р. Корчик (включаючи р. Корчик) | 4,471 | 3,355 | 2,686 | - |
р. Уборть від витоку до державного кордону | 0,527 | 0,426 | 0,091 | 0,002 |
р. Уж | 7,072 | 3,647 | 6,519 | 0,010 |
Разом по області: | 89,257 | 55,33 | 56,27 | 1,301 |
Таблиця 1.5. Використання та відведення води підприємствами галузей економіки за 2023 рік, млн м3
Галузь економіки |
Викорис- тано води | З неї на: | Відведено зворотних вод у поверхневі водні об’єкти | |||
побутово- питні потреби | виробничі потреби | всього | у тому числі забруднених | з них без очищення | ||
Житлово- комунальне господарство | 22,013 | 16,132 | 5,881 | 24,071 | 1,171 | 0,239 |
Сільське господарство | 23,875 | 0,088 | 23,786 | 19,544 | - | - |
Добувна промисловість і розроблення кар’єрів | 1,280 | 0,067 | 0,911 | 6,391 | - | - |
Переробна промисловість | 6,569 | 0,505 | 6,064 | 4,007 | 0,025 | - |
Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря | 0,247 | 0,018 | 0,229 | - | - | - |
Транспорт | 0,066 | 0,035 | 0,031 | 0,018 | 0,01 | - |
Інші галузі | 1,28 | 0,815 | 0,468 | 2,239 | 0,095 | 0,047 |
Всього | 55,33 | 17,66 | 37,37 | 56,27 | 1,301 | 0,286 |
Основним показником раціонального використання водних ресурсів є втрати питної води при транспортуванні підприємствами житлово-комунальної галузі, які у 2023 році склали 10,008 млн м³, що становить 30,3% від загального забору води даною галуззю.
Порівняно з минулим роком втрати в мережі зменшились на 0,161 млн м³ (10,169 млн м³) або 1,6%, із них по КП «Житомирводоканал» на 0,353 млн м³; КП «Звягельводоканал» на 0,069 млн м³, МКП «Водоканал», м. Радомишль на 0,011 млн м³, КП «Іршанське комунальне підприємство» на 0,021 млн м³, ТОВ «МалинЕнергоінвест» на 0,01 млн м³. При цьому втрати зросли по МКП «Бердичівводоканал» на 0,108 млн м³, Коростенському КП «Водоканал» на 0,086 млн м³.
Таблиця 1.6. Втрати води в мережі за 2023 рік
№ з/п |
Назва
водокористувача |
Загальний забір води, тис. м³ | Обсяг втрат води в мережі при транспортуванні, тис. м³ |
% втрат питної води | |||
2022 | 2023 | 2022 | 2023 | 2022 | 2023 | ||
1 | КП «Житомирводоканал» Житомирської міської ради | 19,316 | 19,910 | 7,167 | 6,814 | 37,1 | 34,2 |
2 | МКП «Бердичівводоканал» | 2,573 | 2,854 | 0,507 | 0,615 | 19,7 | 21,5 |
№ з/п |
Назва
водокористувача |
Загальний забір води, тис. м³ | Обсяг втрат води в мережі при транспортуванні, тис. м³ |
% втрат питної води | |||
2022 | 2023 | 2022 | 2023 | 2022 | 2023 | ||
3 | Коростишівське МКП «Водоканал» | 0,591 | 0,605 | 0,139 | 0,143 | 23,5 | 23,6 |
4 | ТОВ «МалинЕнергоінвест» | 0,847 | 0,838 | 0,312 | 0,303 | 36,8 | 36,1 |
5 | КП «Іршанське комунальне підприємство» Іршанської селищної ради | 0,370 | 0,365 | 0,172 | 0,151 | 46,5 | 41,4 |
6 | МКП «Водоканал»
м. Радомишль | 0,190 | 0,188 | 0,042 | 0,031 | 21,8 | 16,5 |
7 | КП «Гранітне –комунгосп»
селищу Гранітне Малинської ТГ | 0,041 | 0,040 | 0,012 | 0,012 | 28,7 | 30,0 |
8 | КП «Водоканал» м. Овруч | 0,501 | 0,523 | 0,104 | 0,085 | 20,7 | 16,3 |
9 | Коростенське КП
«Водоканал» | 1,939 | 2,087 | 0,332 | 0,418 | 17,1 | 20,0 |
10 | КП «Звягельської міської ради» ВУВКГ | 2,501 | 2,590 | 0,782 | 0,713 | 31,3 | 27,5 |
Водозабезпеченість територій та регіонів
Робота водогосподарських систем Житомирської області (водосховищ, каналів та інших зв’язаних між собою водних об’єктів) регулювалась шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об’єкта системи з урахуванням прогнозу водності.
БУВР Прип’яті протягом року було надано 1140 пропозицій територіальному органу Держводагентства України щодо встановлення оптимальних режимів роботи водосховищ та ставків, у тому числі для 429 – наданих в оренду, 53 водосховища та 65 водних об'єктів, які знаходяться на балансі водогосподарських організацій та здійснювався постійний контроль за їх виконанням, що дало змогу забезпечили потребу населення та галузей економіки в умовах маловоддя в повному обсязі.
1.1.2. Природно-ресурсний потенціал, кліматичні умови
Мінерально-сировинна база
Потужна мінерально-сировинна база зумовлює значний потенціал гірничодобувної галузі Житомирщини, що базується на розвіданих природних ресурсах регіону.
Надра області містять поклади розсипного ільменіту, комплексних апатит- ільменітових руд, самоцвітів, кварцитів, облицювального каменю, каолінів,
мінеральної сировини для виробництва різних будівельних матеріалів, бурого вугілля, торфу, пірофіліту.
У добувній галузі функціонує 49 великих, середніх та вагомих за обсягами виробництва гірничо видобувних та гірничо переробних підприємств.
Запаси титану на Житомирщині складають понад 85% усіх розвіданих запасів титанових руд України. Пріоритетним напрямом розвитку гірничої галузі є залучення до розробок розвіданих корінних комплексних родовищ титано- апатитових руд у Коростенському та Житомирському районах.
Особливого значення в Україні в умовах сьогодення набуває формування та освоєння рідкіснометалевої та рідкісноземельної сировинної бази. Серед попередньо детально вивчених об’єктів слід відмітити перспективну Сущано- Пержанську рудну зону. В межах рудного поля відкрито унікальне Пержанське родовище берилію, Ястребецьке родовище фтор-рідкісноземельно-цирконових руд, Юрівське апатит-ільменітове та Сущанське дистенове родовища, Центральний рудопрояв ітрофлюориту, колумбіт-циркон-каситеритові розсипи та ін. При цьому підраховані запаси промислових категорій та прогнозні ресурси корисних копалин можуть бути суттєво збільшені при подальшому вивченні території та окремих об’єктів. Наведені родовища та перспективні рудопрояви розміщені в безпосередній близькості одне від одного, а враховуючи подібність технологічних властивостей руд, можуть відпрацьовуватись єдиним гірничо- збагачувальним підприємством.
Позитивні результати геологорозвідувальних робіт і економічні розробки останніх років показали можливість створення в межах Пержанського рідкіснометалевого рудного району стратегічно-важливої сировинної бази рідкісних та рідкісноземельних металів, яка за світовим досвідом освоєння подібних районів може забезпечити розвиток гірничодобувної промисловості в цьому регіоні Поліського краю принаймні на 100 років.
Існують перспективи пошуків родовищ сульфідного нікелю на північному заході Українського щита у Красногірсько-Житомирській зоні.
Область володіє унікальним Волинським родовищем п'єзокварцу, запаси якого також вміщують супутню сировину – різноманітне напівдорогоцінне каміння: моріон, берил, топаз, гірський кришталь, аметист, опал, халцедон, агат.
Однією з перспективних бурштиноносних зон в Україні є Барашівська зона в Житомирській області, яка є продовженням Клесівської зони Рівненської області, де на сьогодні розробляється значне за запасами Клесівське родовище бурштину. Родовища і рудопрояви бурштину Житомирської області мало вивчені, дослідно-промисловий видобуток бурштину має не систематичний характер і не значні об’єми для ювелірної промисловості та на ринку дорогоцінного каміння.
У геологічній будові надр Житомирщини велику роль відіграють міцні кристалічні породи.
Група нерудних корисних копалин представлена кварцитами унікальних Овруцького та Товкачівського родовищ, розвіданих в Коростенському районі, на яких сконцентровано майже 84% усіх запасів цієї сировини в Україні. Щороку видобування кварциту на родовищах складає майже 80% від загальнодержавного
обсягу, що повністю задовольняє потреби вітчизняних металургійних заводів. Завершено будівництво нових сучасних ліній з випуску щебеневої продукції з кварцитів, що дозволить щороку переробляти понад 3 млн тон гірничої маси.
Особливе місце в мінерально-сировинному потенціалі області займають поклади гранітів, габро, лабрадоритів, які забезпечують мінерально-сировинну базу для підприємств по видобутку та виробництву декоративно- облицювального каменю та виробів з нього.
Розвідані запаси різновидів облицювального каменю складають 60% від загальноукраїнських, а запаси лабрадоритів і габро становлять майже 90% запасів цих корисних копалин в Україні. Щодо їх запасів, регіон займає лідируючі позиції не тільки в нашій країні, але й у Європі.
Видобування та обробку природного каменю віднесено до пріоритетних видів економічної діяльності.
На Житомирщині користувачам надано право на експлуатацію 92 родовищ природного (блочного) каменю з широкою гамою кольорових та декоративних властивостей, з загальними запасами понад 140 млн м3, до розробки вже залучено понад 70 родовищ, які зосереджені в Коростенському та Житомирському районах.
Водночас, невід'ємним наслідком щільної зосередженості гірничих і каменепереробних підприємств в окремих районах області є поступове накопичення техногенних твердої некондиційної мінеральної сировини та псування земель шламо-муловідходами від переробки природного каменю. В переважній більшості вторинний ресурсний потенціал цих відходів практично не використовується. Такі відходи необхідно розглядати як тверду некондиційну мінеральну сировину що може забезпечити ресурсозбереження у дорожньому будівництві, містобудівній діяльності та у виробництві будівельних матеріалів.
На окремих каменепереробних підприємствах області впроваджуються сучасні лінії, (виробництво Італії, Китай) що розраховані на обробку пульпових рідких відходів: шлам фільтрується, обезводнюється, пакується в біг-беги або після пресування брикетується. В подальшому, може частково використатись в будівництві та випуску на його основі нової будівельної продукції. Проте відсоток каменярів області з сучасним європейським поглядом на ведення бізнесу є незначним.
Інша частина, а це переважно невеликі цехи і майстерні, що працюють за спрощеною або застарілою технологією, яка не враховує сучасні екологічні вимоги ведення господарської діяльності.
Область володіє добре розвиненою сировинною базою каменю будівельного для виробництва щебеню та каменю бутового. Питома вага випуску щебеню, гальки, гравію та каменю дробленого в області становить більше 30% від загального випуску цієї продукції в Україні.
Гірничорудні корисні копалини представлені польовошпатною сировиною, каоліном, сланцями пірофілітовими.
Сировина польовошпатна – важлива складова для фарфоро-фаянсової промисловості, налічує два родовища: Грузлівецьке родовище пегматиту та родовище «Гірне», які практично відпрацьовані. З метою забезпечення потреб
ринку сировиною, розпочато детальні пошуки нових ділянок в межах перспективних площ.
Сланці пірофілітові представлені двома родовищами – Нагорянським і Кур'янівським. Пірофіліт Нагорянського родовища, згідно з позитивним висновком за результатами науково-дослідних робіт, виконаних в останні роки, планується використовувати в металургії.
На території Житомирщини знаходяться одні із найвідоміших в державі каолінових родовищ, на базі яких ще наприкінці ХVІІІ ст. працювали фарфоро- фаянсові заводи.
Після завершення детального геологічного довивчення розпочато перший етап освоєння, одного з найбільших в Україні - Велико-Гадоминецького родовища каолінів у Бердичівському районі, з загальними запасами сировини 315 млн тон.
За рахунок накопичення продуктів фізичного та хімічного руйнування кристалічних порід в області сформовано значні запаси будівельних пісків, керамічних та цегельно-черепичних глин.
Пісками будівельними область забезпечена повністю. Проте, кількість виданих спеціальних дозволів на користування надрами недостатня і не враховує місцевий попит на будівельну сировину.
На території області знаходиться 77 родовищ цегельно-черепичної сировини з загальними запасами 76,5 млн м3.
Підземні прісні води в області для питного та виробничо-технічного постачання розвідано на 36 ділянках, на 9 – лікувальні мінеральні води.
За наявністю родовищ торфу високої якості в області існують значні перспективи нарощування добування торфу як паливно-енергетичного призначення так і для виготовлення добрив на основі торфу для потреб сільських господарств. Розвідано 187 родовищ торфу. На сьогодні видобуток торфу в Житомирській області не здійснюється.
В області виявлено та детально розвідано родовища цементної, керамзитової, карбонатної сировини, пірофілітового сланцю, апатитів, піщано- гравійної суміші та природного каменю, розробка яких на сьогодні потребує залучення інвестиційних коштів.
Стан та використання мінерально-сировинної бази
Загальний обсяг видобутої сировини граніту не обробленого або начорно обробленого становить понад 22 млн т. Об’єм виробництва каменю дробленого, який придатний для використання в дорожньому будівництві та, як наповнювач бетону в будівельній галузі та промисловості будівельних матеріалів становить більше 14 млн т. Обсяги виробництва бруківки, каменю бордюрного, плит для брокування з каменю природного становить близько 80 тис. т.
Обсяг виробництва каменю обробленого для пам’ятників або будівництва з граніту та виробів з нього становить майже 22 тис. т. готових виробів.
Видобування мінеральної сировини здійснюється переважно для забезпечення підприємств, які спеціалізуються на виробництві пегматитів,
фарфору та керамічної продукції, загальний обсяг видобутку мінеральної сировини становить близько 600 тис. т.
В перспективах гірничо-добувної та переробної промисловості існує потенціал для створення нових підприємств з видобутку та переробки мінеральної сировини для забезпечення потреб таких галузей економіки, як: металургія, хімічна промисловість, машинобудування, електроенергетика, сільське господарство, легка промисловість та фармацевтичне виробництво.
Лісове господарство
Лісове господарство є стратегічно важливою галуззю для області, а лісогосподарські підприємства забезпечують збалансований та поступальний її розвиток, виконують заходи із охорони, раціонального використання та відтворення лісів.
Лісова галузь Житомирщини – це реальний сектор економіки, що має значний матеріально-технічний і кадровий потенціал, який робить значний внесок у розвиток її економіки.
Від діяльності лісогосподарських підприємств в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток місцевих територіальних громад. Переважно лісгоспи є найбільшими платниками податків у регіоні та вирішують низку важливих соціальних питань.
Площа земель лісогосподарського призначення становить області становить 1074,559 тис. га, у тому числі: філій ДП «Ліси України» – 774,3 тис. га; комунальних лісогосподарських підприємств – 300,259 тис. га.
До складу ДП «Ліси України» входять 13 філій, які здійснюють лісогосподарську діяльність у межах Житомирської області. Державні лісогосподарські підприємства області забезпечують роботою близько 6 тисяч осіб, дають гарантований соціальний захист своїм працівникам та члена їх сімей. До складу Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Житомирської обласної ради входять 10 дочірніх підприємств.
Таблиця 1.7. Землі лісогосподарського призначення, тис. га
№ з/п | Показники | Одиниця виміру | Кількість |
1. | Загальна площа земель лісогосподарського призначення | тис. га | 1074,559 |
| у тому числі: |
|
|
1.1 | площа земель лісогосподарського призначення державних лісогосподарських підприємств | тис. га | 774,3 |
1.2 | площа земель лісогосподарського призначення комунальних лісогосподарських підприємств | тис. га | 300,259 |
1.3 | площа земель лісогосподарського призначення, що не надана у користування | га | - |
2. | Площа земель лісогосподарського призначення, що вкрита лісовою рослинністю | тис. га | 896,462 |
3. | Лісистість (відношення покритої лісом площі до загальної площі регіону) | % | 34,1 |
Підвищення лісистості України для лісівників Житомирщини є одним із важливих завдань при виконанні державної програми «Ліси України» й орієнтиром досягнення оптимальної лісистості області – 37%.
Таблиця 1.8. Динаміка лісовідновлення та створення захисних лісонасаджень, га
№ з/п | Показники | Одиниця виміру | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 | 2023 |
1 | Лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду | га | 8096 | 8470,6 | 11028,8 | 8983,9 | 9056,4 |
Протягом п’яти років лісовідновлення, лісорозведення на землях лісового фонду області збільшилося майже на 12% та складає у 2023 році 9056 га.
Кліматичні умови
Клімат області помірно-континентальний. Область розташована у двох природно-кліматичних зонах, північна її частина – у зоні Полісся, південна – у межах Лісостепу.
Минулий 2023 рік виявився одним з трьох найтепліших за всю історію спостережень. Його середня температура на рівні 9.7-10.5° перевищила норму на 1.6-2.0° і була майже такою самою, як в 2019 та 2020 роках. Зима була теплою, загалом достатньо зволоженою; весна – з температурним режимом, підвищеним в перший місяць та близьким до норми надалі, з нерівномірним розподілом опадів; літо – значно триваліше, ніж зазвичай, із суттєвим дефіцитом дощів та широкою амплітудою температур; осінь відзначилась по-літньому теплою та сухою погодою в перший місяць, підвищеним проти норми температурним режимом і достатньою кількістю опадів надалі.
Опади, як і завжди, розподілились нерівномірно по території та у часі.
Жорстка нестача опадів відмічалась в серпні-вересні, та, особливо, в травні.
Загальна кількість опадів за 2023 рік виявилася на переважній частині території достатньою – 583–666 мм (96–105% норми), дещо менше опадів було в західному районі області – 556 мм, або 89 % норми.
В більшості діб року погодні умови були сприятливими для функціонування господарського комплексу та життєдіяльності населення нашої області. Значне перевищення температурного режиму проти норми протягом холодного періоду дозволило заощадити енергетичні, паливні і матеріальні ресурси. Проте, періодичні ускладнення погоди порушували діяльність суб’єктів господарювання.
Протягом 2023 року спостерігалось 2 стихійних метеорологічних явища II рівня небезпечності (сильні заморозки), 71 небезпечне метеорологічне явище I рівня небезпечності (15 випадків туману, 10 – посилення вітру, 29 – грози, 11 – значних опадів, 4 – шквалу, 1 – граду, 1 – ожеледі).
Проміжні висновки
Зручне географічне положення та наявність, в основному, радіальної мережі шляхів сполучення, області дає зв'язок з окремими регіонами України, а також з країнами Східної і Центральної Європи.
Потужна мінерально-сировинна база зумовлює значний потенціал розвитку галузі Житомирщини.
Для динамічного розвитку в області сільського господарства та лісового господарства наявні відповідні сприятливі кліматичні умови, родючі грунти і лісових ресурси.
Потреби населення і галузей економіки у водних ресурсах забезпечується наявністю водосховищ та ставків в області.
1.2. Містобудівна документація
1.2.1. Містобудівна документація на регіональному рівні
Рішенням обласної ради від 7 березня 2018 року затверджено схему планування території області, розроблену Державним підприємством
«Український державний науково-дослідний інститут «ДІПРОМІСТО» ім. Ю.М. Білоконя.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Схема планування території Житомирської області (далі – Схема) розроблена у розвиток Генеральної схеми планування території України і визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та використання території регіону в цілому.
Схема створює підґрунтя для розроблення системи стратегічних, прогнозних і програмних документів щодо здійснення регіональної політики та шляхів її реалізації, а також:
врахування та конкретизація рішень Генеральної схеми планування території України у сфері вдосконалення системи розселення; визначення територій, розвиток яких потребує державної підтримки; розвиток національної екологічної мережі, інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури та історико-культурної спадщини;
врахування загальнодержавних та регіональних інтересів, проходження транспортно-комунікаційних коридорів, розташування зон із спеціальним режимом використання;
розробки раціональної планувальної організації території регіону в частині: забезпечення оптимальних умов проживання населення, раціонального використання природних ресурсів, розвитку галузей господарського комплексу, охорони навколишнього природного середовища, збереження пам'яток культури, захисту територій від небезпечних геологічних та гідрогеологічних процесів, створення транспортної та інженерної інфраструктури;
заходів по екологічному оздоровленню території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Основні завдання Схеми, які визначають її зміст:
комплексна оцінка екологічних, економічних, соціальних, інженерно- технічних та інших передумов і обмежень використання території;
оцінка опорного каркасу території області (ріки та водоймища, магістральні транспортні комунікації, поклади корисних копалини тощо) та його вплив на майбутнє використання території;
зонування території за переважними видами її використання (сільське господарство, промисловість, розселення, природоохоронні, туристично- рекреаційні території тощо);
встановлення режиму перспективного використання території по кожній
зоні;
рекомендації щодо змін у територіальному розподілі виробничих сил
області та їх розміщення;
обґрунтування напрямків вдосконалення системи розселення та сталого розвитку населених пунктів, розбудови туристичних та рекреаційних зон;
обґрунтування принципових трас транспортних коридорів, інших магістралей міждержавного, міжрегіонального та регіонального значення з урахуванням сучасного і майбутнього взаєморозміщення виробництва, розселення, природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних, історико-культурних об’єктів;
визначення регіональних відмінностей використання території, принципів територіальної організації області;
обґрунтування районів розміщення об’єктів, які мають значний вплив на довкілля та на територіальну організацію економіки, та інших об’єктів загальнодержавного і обласного значення (заповідники, національні природні парки тощо);
визначення територій з особливими умовами розвитку, які потребують підтримки на державному і обласному рівнях;
визначення територій, що мають буди зарезервовані для задоволення майбутніх загальнодержавних і обласних потреб, та умов їх тимчасового використання.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством, керуються схемою планування території області під час розробки програм соціально-економічного розвитку області, програм з питань охорони земель, охорони здоров'я населення, охорони довкілля, розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, збереження історико-культурної спадщини, розвитку туризму тощо.
Одним з головних завдань Схеми є формування своєрідного «паспорту області», що з одного боку може бути використано адміністрацією області для залучення потенційних інвесторів до участі в інвестиційних проєктах господарського комплексу області, а з іншого – в результаті містобудівного зонування та визначення рамкових умов і режимів використання території області, дозволить запобігти нецільовому використання земель, деградації ресурсного потенціалу області.
Схема розроблена відповідно Державних будівельних норм України ДБН Б.1.1-13:2012 «Склад та зміст містобудівної документації на державному та регіональному рівнях», а також із використанням ГІС-технологій ArcGIS 9.2 на цифровій основі М 1:100000, виконаній ДП «Київгеоінформатика». Керівник розробки – директор ДП ДНДІПМ «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя, заслужений архітектор України Шпилевський І.І.
Схема області передбачає аналіз існуючого стану області в системі розселення України, аналіз природно-ресурсного потенціалу, характеристику природних умов та ресурсів, стан та охорону навколишнього природного середовища. Аналіз населення, особливості демографічного розвитку області, трудові ресурси та аналіз зайнятості населення області.
Документ також аналізує господарський комплекс області, його особливості структури та місце і роль області в економіці України, особливості розвитку промислового виробництва. Сільське господарство, лісове господарство, мисливство, а також туристично-рекреаційний комплекс області. Аналізу підлягає соціальна сфера та планувальна організація області. Схема області описує транспортну інфраструктуру області та перспективи її розвитку.
1.2.2. Містобудівна документація на місцевому рівні
На території області загальна забезпеченість населених пунктів генеральними планами складає 60%, при цьому більшість генпланів розроблено у 70-80 роках і потребує оновлення, тобто розроблено 1130 генеральних планів, з них:
для міст– 12;
для селищ– 40;
для сільських населених пунктів – 1078.
За період з 2020 по 2024 рік розроблено 77 нових генеральних планів населених пунктів, 71 – з них затверджено.
У 2022 році розпочато розроблення комплексного плану просторового розвитку Новоборівської селищної ради, при цьому вже освоєно кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом на розроблення комплексних планів просторового розвитку в сумі 669,3 тис. грн. Роботи виконує ТОВ «Український науково-проектний інститут цивільного будівництва».
В системі містобудівного кадастру започатковано ведення реєстру містобудівної документації регіонального і місцевого рівнів. Наповнення реєстру проводиться представниками територіальних громад. Таким чином, забезпечується ведення моніторингу містобудівної діяльності на території області і реалізації рішень схеми обласного планування.
Проміжні висновки.
Питання забезпечення містобудівною документацією місцевого рівня є дуже актуальним. В умовах воєнного стану можна виокремити ряд причин, що стримують процеси розроблення комплексних планів громад:
відсутність актуальної картографічної основи на всю територію громади. Разом з тим, в умовах воєнного стану в Україні практично неможливо виконати аерофотознімання;
погіршення ситуації з наповненням місцевого бюджету не дає можливості профінансувати проєктно-вишукувальні роботи.
Схема планування території Житомирської області є самим актуальним містобудівним документом регіонального рівня, адже схеми планування території районів практично втратили свою чинність у зв’язку із зміною
адміністративно-територіального устрою в Україні та фактичною інформативною невідповідністю сьогоднішнього часу.
1.3. Демографічна ситуація і ринок праці
1.3. Демографічна ситуація і ринок праці
Демографічна ситуація
За останнє п’ятиріччя демографічна ситуація в області свідчить про наявну тенденцію депопуляції або зменшення відтворення населення.
На 01.01.2022 чисельність наявного населення в області становила 1179,0 тис. осіб або на 1,4% менше, ніж на 01.01.2021, що є найсуттєвішим зменшенням за останні 5 років, протягом яких зменшення коливалося від 0,7% до 1,4%.
Така тенденція є загальнодержавною та спостерігається майже у всіх регіонах України, окрім Київської області, де зафіксовано зростання чисельності населення.
Рис. 1.4. Динаміка чисельності наявного населення області, станом на 1 січня, тис. осіб
Чисельність наявного населення області станом на 01.01.2022 до 01.01.2018 зменшилася на 52,2 тис. осіб або на 4,2%. У порівнянні до однотипних областей значення цього показника є середнім між Волинською (-1,6%) та Чернігівською (- 6,0%) областями.
1027,4
976,7
Житомирська Волинська Чернігівська
1021,3
959,3
800
600
400
200
0
2018
2019
2020
2021
2022
1000
991,3
1031,4
1005,8
1035,3
1038,51020,1
1179,0
1200
1195,5
1208,2
1220,2
1231,2
1400
Рис. 1.5. Динаміка чисельності наявного населення в однотипних областях упродовж 2018-2022 років, тис. осіб
Найбільша динаміка скорочення чисельності серед суміжних областей спостерігалася у Вінницькій – на 4,2% або на 66,3 тис. осіб, найменше – у Рівненській області – на 1,6% або на 18,8 тис. осіб.
1800
1600
1400
1200
1000
800
600
400
200
0
Житомирська
Вінницька
Київська
Рівненська
Хмельницька
2018 2019 2020 2021 2022
Рис. 1.6. Динаміка чисельності наявного населення у суміжних областях упродовж 2018-2022 років, тис. осіб
Важливою складовою, що формує кількісні зміни населення, є міграційні процеси.
У 2021 році кількість випадків прибуття населення по області зросла проти 2017 року на 2,4 тис. або на 16,9%. Кількість випадків вибуття за межі області збільшилася на 2,8 тис. осіб або на 18,9 %.
Таблиця 1.9. Співвідношення чисельності ВПО до загальної чисельності населення ТГ
Назва адміністративно-територіальної одиниці
Чисельність населення станом
на 1 січня
2022 р.
Загальна чисельність ВПО, які фактично проживають у громаді
Питома вага ВПО до загальної чисельності населення на 1 січня 2022
року
Бердичівський район
156419
5970
3,8
Андрушівська міська ТГ
19530
609
3,1
Бердичівська міська ТГ
74257
4283
5,8
Вчорайшенська сільська ТГ
4997
201
4,0
Гришковецька селищна ТГ
9463
174
1,8
Краснопільська сільська ТГ
7406
81
1,1
Райгородоцька сільська ТГ
6898
154
2,2
Ружинська селищна ТГ
19416
271
1,4
Семенівська сільська ТГ
4991
84
1,7
Червоненська селищна ТГ
5362
55
1,0
Швайківська сільська ТГ
4099
58
1,4
Житомирський район
606433
37488
6,2
Андрушківська сільська ТГ
3767
233
6,2
Березівська сільська ТГ
9026
240
2,7
Брусилівська селищна ТГ
13986
5608
40,1
Високівська сільська ТГ
2303
35
1,5
Вишевицька сільська ТГ
3077
108
3,5
Вільшанська сільська ТГ
6327
416
6,6
Волицька сільська ТГ
5334
68
1,3
Глибочицька сільська ТГ
10829
89
0,8
Городоцька селищна ТГ
3597
86
2,4
Житомирська міська ТГ
263237
11718
4,5
Квітнева сільська ТГ
3981
270
6,8
Корнинська селищна ТГ
5336
1784
33,4
Коростишівська міська ТГ
29318
2285
7,8
Курненська сільська ТГ
7802
629
8,1
Любарська селищна ТГ
25297
1770
7,0
Миропільська селищна ТГ
6932
622
9,0
Новоборівська селищна ТГ
8150
292
3,6
Новогуйвинська селищна ТГ
23675
292
1,2
Оліївська сільська ТГ
8145
658
8,1
Попільнянська селищна ТГ
16071
543
3,4
Назва адміністративно-територіальної одиниці
Чисельність населення станом
на 1 січня
2022 р.
Загальна чисельність ВПО, які фактично проживають у громаді
Питома вага ВПО до загальної чисельності населення на 1 січня 2022
року
Потіївська сільська ТГ
3359
102
3,0
Пулинська селищна ТГ
13809
1254
9,1
Радомишльська міська ТГ
25033
1869
7,5
Романівська селищна ТГ
18355
2120
11,5
Станишівська сільська ТГ
16766
195
1,2
Старосілецька сільська ТГ
4978
601
12,1
Тетерівська сільська ТГ
9610
387
4,0
Харитонівська сільська ТГ
1793
124
6,9
Хорошівська селищна ТГ
17575
916
5,2
Черняхівська селищна ТГ
19560
659
3,4
Чуднівська міська ТГ
19405
1515
7,8
Коростенський район
251208
8827
3,5
Білокоровицька сільська ТГ
5683
98
1,7
Гладковицька сільська ТГ
4706
45
1,0
Горщиківська сільська ТГ
2718
81
3,0
Іршанська селищна ТГ
8913
163
1,8
Коростенська міська ТГ
71498
2736
3,8
Лугинська селищна ТГ
15104
626
4,1
Малинська міська ТГ
36723
1673
4,6
Народицька селищна ТГ
9282
274
3,0
Овруцька міська ТГ
36374
1224
3,4
Олевська міська ТГ
34193
312
0,9
Словечанська сільська ТГ
10875
827
7,6
Ушомирська сільська ТГ
9382
172
1,8
Чоповицька селищна ТГ
5757
596
10,4
Звягельський район
164972
4587
2,8
Баранівська міська ТГ
24837
740
3,0
Барашівська сільська ТГ
6600
243
3,7
Брониківська сільська ТГ
7721
156
2,0
Городницька селищна ТГ
8113
173
2,1
Довбиська селищна ТГ
8693
325
3,7
Дубрівська сільська ТГ
3661
41
1,1
Ємільчинська селищна ТГ
21095
397
1,9
Звягельська міська ТГ
61105
2098
3,4
Піщівська сільська ТГ
3790
72
1,9
Стриївська сільська ТГ
4870
106
2,2
Чижівська сільська ТГ
6737
90
1,3
Ярунська сільська ТГ
7750
146
1,9
Всього по області
1179032
56872
4,8
Загальна чисельність ВПО, які фактично проживають у Житомирській області становить 56872 особи, із них найбільше у Житомирській міській територіальній громаді — 11718, також значна кількість осіб розміщенні в Бердичівській міській ТГ — 4283, Брусилівській селищній ТГ — 5608, Коростенській міській ТГ — 2736, Коростишівській міській ТГ — 2285, Романівській селищній ТГ — 2120, Звягельській міській ТГ — 2098. Загалом переважна більшість ВПО зосереджена в міських ТГ, які знаходяться в центральній та південній частині області.
Щодо частки ВПО до загальної чисельності населення на 1 січня 2022 року найбільші відсоткові значення мають Брусилівська селищна ТГ — 40,1% та Корнинська селищна ТГ 33,4%.
На території Житомирського району розташовані 10 з 11 ТГ з найбільшим відсотком ВПО від загальної чисельності населення, лише Чоповицька селищна ТГ має 10,4% розташована в Коростенському районі.
Загальне від’ємне сальдо міграції в цілому по області у 2021 році збільшилося проти 2017 року майже на 50%: з (-888 осіб) до (-1328 осіб) Коефіцієнт міграційного скорочення у розрахунку на 10 тис. наявного населення збільшився з (- 7,2) до (-11,2).
У 2021 році серед однотипних регіонів показник по області є кращим, ніж у Чернігівській області, але гіршим, ніж у Волинській. У рейтингу серед суміжних регіонів область займає 3 місце з 5.
Таблиця 1.10. Динаміка міграційного приросту (скорочення) та коефіцієнту приросту (скорочення)
Область
Міграційний приріст, скорочення (-)
Коефіцієнти міграційного приросту, скорочення (-)
у розрахунку на 10 тис. наявного населення
2017
2018
2019
2020
2021
2017
2018
2019
2020
2021
Україна
11997
18589
21512
9316
21261
15,2
9,6
9,6
5,1
8,5
Житомирська
-888
-1431
-1667
-656
-1328
-7,2
-11,7
-13,7
-5,4
-11,2
Волинська
-823
-687
-997
-128
-400
-7,9
-6,6
-9,6
-1,3
-3,9
Вінницька
-4625
-3842
-2724
-2400
-2458
-29,2
-24,5
-17,6
-15,6
-16,2
Київська
30677
27142
27343
24762
30094
175,9
154,1
154,1
138,7
168,0
Рівненська
-1827
-2198
-2474
-1117
-1335
-15,7
-19,0
-21,4
-9,7
-11,7
Хмельницька
-2782
-666
-543
214
-133
-21,7
-5,2
-4,3
1,7
-1,1
Чернігівська
-2051
-1883
-1996
-999
-1449
-20,0
-18,6
-20,0
-10,2
-15,0
У розподілі населення області за статтю переважають жінки. Їх частка на 01.01.2022 у загальній чисельності постійного населення складає 53,4%. На 01.01.2017 на кожну тисячу жінок області припадало 868 чоловіків, на 01.01.2021 – 873.
Співвідношення між чисельністю чоловіків та жінок залежить від віку. Так, на 01.01.2018 у віковій групі 0-15 років на кожну 1000 жінок припадало 1061 чоловік, у віці 16-59 років – 975 чоловіків, а у віці 60 років і старшому – 537, на 01.01.2022 – 1062, 988 та 549 чоловіків відповідно.
Така ситуація формується під значним впливом тих же факторів, що позначуються і на тривалості життя.
Найістотнішою рисою вікового складу населення регіону є його старіння, тобто збільшення частки людей старших вікових груп, що є результатом тривалих демографічних змін, зрушень у характері відтворення населення, народжуваності і смертності та їх співвідношенні, а також, частково, міграції. Ступінь прояву цього процесу характеризує коефіцієнт старіння – частка осіб, які досягли та перетнули перший поріг старості (60 років), у загальній чисельності населення. В області на початок 2018 року він склав 22,5%, на початок 2022 року – 23,6%.
Частка осіб у віці 65 років і старших становила в області на початок
2018 року 16,3% постійного населення, на початок 2022 року – 16,9%.
На початок 2018 року на кожну 1000 жителів у віці 16-59 років в області припадало 295 дітей у віці молодше 16 років і 375 осіб у віці 60 років і старше, тобто 670 осіб непрацездатного віку, на 01.01.2022 – 292, 399 та 691 особа відповідно.
на 1 січня 2022 року
на 1 січня 2018 року
60 років і старше
0-15 років
Загальне
навантаження
300
200
100
0
295 292
400
399
375
700
600
500
691
670
Рис. 1.7. Демографічне навантаження на населення (на 1000 осіб у віці 16-59 років), осіб
Статево-вікова структура населення області упродовж 2017-2021 років є досить стабільною і характеризується перевагою жінок у загальній кількості населення (станом на 01.01.2022 жінки становили 53,4% населення області, чоловіки – 46,6%).
Чисельна перевага жінок над чоловіками у віковій структурі населення області починається з 42 – річного віку, але особливо помітною вона стає з вікової групи 55-59 років, де на 01.01.2022 на 100 жінок уже припадає 83 чоловіка. У віковій групі 65 років і старше на 100 жінок припадає лише 48 чоловіків.
Таблиця 1.11. Динаміка середньої очікуваної тривалості життя при народженні, років
Період, за який розраховані показники (роки)
Середня очікувана тривалість життя при народженні
обидві статі
чоловіки
жінки
Різниця між очікуваної тривалістю чоловіків та
жінок
2017
70,4
64,8
76,1
11,3
2018
70,1
64,5
75,8
11,3
2019
70,3
64,8
75,9
11,1
2020
69,7
64,4
75,2
10,8
2021
68,2
63,2
73,5
10,3
В області середня очікувана тривалість життя при народженні протягом 2017-2021 років коливалась у чоловіків 63,2-64,8 років, у жінок – 73,5-76,1 років. Різниця між очікуваною тривалістю життя чоловіків та жінок –коливалась від 10,3 до 11,3 років.
Ефективність ринку праці
Кількість зайнятого населення у віці 15-70 років, визначена за методологією МОП, зменшилася з 510,6 тис. осіб у 2017 році до 479,7 тис. осіб у 2021 році або на 6,1%.
Рівень зайнятості населення віком 15-70 років знизився з 56,4% у 2017 році до 54,8% у 2021 році або на 1,6 в. п.
За цим показником серед однотипних регіонів України область у 2017 році випереджала Волинську (48,8%) та Чернігівську (56,1%), у 2021 році показник по області також залишився вищим, ніж у Волинській (48,5%), але нижчим, ніж у Чернігівській області (55,5%).
Серед суміжних регіонів у 2017 році область за рівнем зайнятості випереджала Вінницьку (55,3%), Рівненську (55,1%) та Хмельницьку (54,7%), у 2021 році – четверта після Київської, Вінницької та Рівненської.
60,0
59,0
58,0
57,0
56,0
55,0
54,0
53,0
52,0
51,0
50,0
2017 рік
2018 рік
2019 рік
2020 рік
2021 рік
Житомирська область
56,4
57,5
58,5
55,3
54,8
Вінницька область
55,3
56,8
58,0
56,2
55,6
Київська область
58,0
58,5
59,3
57,8
56,8
Рівненська область
55,1
56,8
58,4
56,1
55,0
Хмельницька область
54,7
55,9
57,0
54,8
54,0
Рис. 1.8. Динаміка рівня зайнятості населення віком 15-70 років, визначеного методологією МОП, у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %
У регіоні рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією МОП, підвищився з 10,8% у 2017 році до 11,2% у 2021 році й був на 1,3 в. п. вищим середнього показника по Україні (9,9%).
14,0
12,0
10,0
8,0
6,0
4,0
2,0
2017 рік
2018 рік
2019 рік
2020 рік
2021 рік
Житомирська область
10,8
10,4
9,6
10,9
11,2
Вінницька область
10,7
9,9
9,4
10,7
11,0
Київська область
6,5
6,3
5,9
6,9
7,2
Рівненська область
11,6
9,7
8,3
9,3
9,6
Хмельницька область
8,9
8,4
8,0
9,9
10,3
У рейтингу серед регіонів одного типу вищезазначений показник в області у 2017 та 2021 роках був найнижчий (Волинська – 12,5% та 12,7%, Чернігівська – 11,2% та 12,4%). Серед суміжних регіонів у 2017 році Житомирщина мала вищий рівень безробіття, ніж Київщина (на 4,3 в.п.), Хмельниччина (на 1,9 в.п) та Вінничина (на 0,1 в.п.), але на 0,8 в.п. нижчий, ніж Рівненщина. У 2021 році в області спостерігався найвищий рівень безробіття.
0,0
Рис. 1.9. Динаміка рівня безробіття населення віком 15-70 років, визначеного методологією МОП, у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %
Гендерні аспекти ринку праці характеризується наступним. У 2017 році кількість зайнятих жінок віком 15-70 років становила 246,5 тис. осіб, чоловіків – 264,1 тис. осіб. У цьому році серед зайнятого населення області частка жінок складала 48,3%, що на 0,5 в.п більше, ніж у 2021 році.
Незважаючи на те, що освітній рівень жінок вищий, рівень їх зайнятості та рівень безробіття, як і раніше, залишається нижчим, ніж у чоловіків, а саме у 2021 році він складав 50,4% проти 59,4% відповідно та 12,3% проти 10,3% відповідно.
За даними обстеження в області останніми роками спостерігається позитивна динаміка щодо зменшення кількості безробітних, визначених за методологією МОП, яка складала у 2021 році 60,7 тис. осіб, що на 2,1% менше, ніж у 2017 році (62 тис. осіб).
Позитивна динаміка показників економічної активності населення відбуваються завдяки посиленню уваги органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та соціальних партнерів до вирішення питань зайнятості населення, створення нових робочих місць, залучення інвестицій, розвитку малого та середнього підприємництва, активізації діяльності обласної служби зайнятості.
За період 2017-2021 років послугами служби зайнятості в області скористалися понад 250 тисяч громадян. Щороку в пошуках роботи до служби зайнятості зверталось 36-51 тис. громадян.
За період 2017-2021 років 152,9 тисячі осіб отримали роботу, 11,4 тисячі – працювали на тимчасово створених робочих місцях, 19,2 тисячі безробітних здобули нову професію або перекваліфікувалися, 115 безробітних отримали стартовий капітал для відкриття власної справи, 1410 безробітних працевлаштовані на нові робочі місця, за яких роботодавцям здійснюється компенсація єдиного внеску, 33 жителі області підвищили свою професійну конкурентоспроможність на ринку праці з допомогою ваучера для компенсації вартості навчання.
Послугами Державної служби зайнятості упродовж 2021 року скористалися 71,7 тис. громадян, які шукали роботу, з них 45,5 тис. осіб мали статус зареєстрованого безробітного.
За сприяння центрів зайнятості та філій обласного центру зайнятості працевлаштовані 21,6 тис. осіб, зокрема, 15,9 тис. зареєстрованих безробітних.
У 2021 році за сприяння обласної служби зайнятості 3,1 тис. безробітних проходили професійне навчання. Зокрема, 1,4 тис. осіб навчалися у центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості. До громадських та інших робіт тимчасового характеру залучено 1017 осіб.
Серед чинників, які негативно впливають на показники зайнятості населення, є проблема «тіньової» зайнятості населення.
У 2021 році кількість неформально зайнятого населення віком 15-70 років складала 93,1 тис. осіб, що менше на 10,6%, ніж у 2020 році, а частка такого населення становила 19,4% до кількості зайнятого населення.
За цим показником серед регіонів одного типу область поступалася Чернігівській (63,9 тис. осіб), а серед суміжних регіонів у 2021 році показник по
області був кращим, ніж у Рівненській (204,1 тис. осіб) та Вінницькій (184,7 тис. осіб) областях, але поступався показнику Київської (50,6 тис. осіб) та Хмельницької (92,0 тис. осіб) областей.
Проведена робота щодо створення нових робочих місць сприяла зменшенню кількості безробітних, які перебували на обліку в службі зайнятості, з 13,9 тис. осіб на 01.01.2018 до 12,0 тис. осіб на 01.01.2022 або на 13,7%.
Збільшення обсягів працевлаштування безробітних у 2021 році сприяло пом’якшенню ситуації на ринку праці області. Співвідношення зареєстрованих безробітних та вакансій зменшилося з 11 осіб на 01.01.2021 до 9 осіб на 01.01.2022 або на 18,2%.
З 2017 року спостерігалося поступове зростання середньомісячної заробітної плати. За статистичними даними в області за 2017-2021 роки вона зросла з 5836 грн до 11625 грн або майже у 2 рази.
Таблиця 1.12. Динаміка середньомісячної заробітної плати працівників у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, грн
№ з/п
Назва області
2017 рік
2018 рік
2019 рік
2020 рік
2021 рік
1
Житомирська
5836
7372
8528
9571
11625
2
Вінницька
6121
7801
9299
10297
12488
3
Київська
7188
9097
11003
11887
14290
4
Рівненська
6013
7469
8967
10254
12762
5
Хмельницька
5938
7376
8672
9872
12326
Рівень середньомісячної заробітної плати за 2021 рік по області серед однотипних є найвищим, у порівнянні з суміжними областями область має найнижчий показник.
Упродовж 2017-2021 років індекс реальної заробітної плати по області зменшився з 126,6% до 111,5% і серед однотипних областей поступався Волинській (112,3%), серед суміжних – область мала кращий показник, ніж в Київській (109%) області, але нижчий ніж в Хмельницькій (114,4%), Рівненській (113,6%) та Вінницькій (112,6%).
140,0
120,0
100,0
80,0
60,0
40,0
20,0
0,0
2017 рік
2018 рік
2019 рік
2020 рік
2021 рік
Житомирська область
126,6
114,5
107,5
109,9
111,5
Вінницька область
128,7
115,5
112,1
109,9
112,6
Київська область
119,5
113,8
112,2
105,3
109,0
Рівненська область
119,4
111,6
111,1
110,8
113,6
Хмельницька область
128,0
111,8
110,1
110,1
114,4
Рис. 1.10. Динаміка індексу реальної заробітної плати у суміжних областях впродовж 2017-2021 років, %
Серед видів економічної діяльності у 2021 році найвищою заробітна плата була у фінансовій та страховій діяльності (15,7 тис. грн), у діяльності, яка пов’язана з постачанням електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (15,5 тис. грн), у державному управлінні та обороні; обов’язковому страхуванні (15,2 тис. грн), у добувній промисловості і розробленні кар’єрів (14,2 тис. грн), у сільському, лісовому та рибному господарстві (13,3 тис. грн), у переробній промисловості (11,6 тис. грн), в охороні здоров’я (11,2 тис. грн). Найнижчою – у тимчасовому розміщенні й організації харчування (7,1 тис. грн), у діяльності, яка пов’язана з мистецтвом, спортом, розвагами та відпочинком (7,8 тис. грн) та в операціях з нерухомим майном (8,2 тис. грн).
Питома вага кількості штатних працівників, яким оплачено 50% і більше робочого часу, і які мали нарахування в межах і менше мінімальної заробітної плати за грудень 2021 року, становила 15,5% штатних працівників області, що на 10,5 в.п. більше, ніж за грудень 2018 року.
Подальші заходи щодо пожвавлення ринку праці, які відбуватимуться під впливом сприятливого інвестиційного клімату, у тому числі із залученням іноземних інвестицій, збільшення кількості зайнятого населення, безпечна праця та гідна заробітна плата сприятимуть досягненню Цілей сталого розвитку.
Проміжні висновки
Упродовж 2017-2021 років ситуація на регіональному ринку праці характеризувалася позитивними тенденціями щодо зростання рівня зайнятості населення працездатного віку.
В області характерним є перевищення пропозиції робочої сили над попитом. Однак, завдяки розвитку бізнесу в регіоні, створенню нових робочих місць спостерігається тенденція до зменшення диспропорції на ринку праці
(співвідношення зареєстрованих безробітних та вакансій зменшилося з 11 осіб на 01.01.2021 до 9 осіб на 01.01.2022 або на 18,2%).
Відповідно до проведеного аналізу, зауважимо, що в області спостерігалася позитивна тенденція щодо зростання рівня середньомісячної заробітної плати, але її розміри коливалися у розрізі видів діяльності (за статистичними даними в області в період 2017-2021 роки вона зросла з 5836 грн до 11625 грн або майже у 2 рази).
Пріоритетними напрямами у сфері трудових відносин й надалі залишається:
ефективна співпраця з територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади, районними військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування у здійснені контролю своєчасної і не нижче визначеного державою мінімального розміру оплати праці, виконання роботодавцями умов колективних договорів у частині оплати праці, недопущення необґрунтованого зменшення заробітної плати;
сприяння скороченню «тіньової» зайнятості населення області, легалізації трудових відносин;
проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо забезпечення додержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
Ситуація на ринку праці під час воєнного стану
З початку повномасштабного вторгнення в області спостерігається зменшення кількості звернень громадян у пошуках роботи та вільних робочих місць. Так, в 2022 році впродовж року звернулося 28,3 тис. громадян, що на 20% (або на 7,2 тис.) менше, ніж попереднього року. У 2023 році звернулось 18,9 тис. громадян, що на 33% (або на 9,3 тис.) менше, ніж у 2022 році.
У період воєнного стану різко скоротилися запити роботодавців на потребу в працівниках. Так, у 2022 році зменшення кількості зареєстрованих вакансій склало 43% у порівнянні з 2021 роком, а у 2023-му – ще на 14% менше. Різниця з довоєнними показниками досить суттєва: 29 тис. вакансій у 2021 році проти 14,4 тис. у 2023 році.
Обсяги працевлаштування також зменшились: у 2022 році було працевлаштовано 12,8 тис. громадян, що на 41% менше, ніж попереднього року, у 2023 році – 10,6 тис , що вдвічі менше, ніж у 2021 році.
Від початку повномасштабної війни в регіоні, так як і в Україні в цілому, зберігається нестача представників робітничих професій, серед причин – міграція громадян, мобілізація до лав Збройних сил України.
За професійними групами найбільший попит роботодавців спостерігається на кваліфікованих робітників з інструментом (швачка, верстатник деревообробних верстатів, слюсар-ремонтник, електрогазозварник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, слюсар- сантехнік); робітників з обслуговування, експлуатації устаткування та машин (водій автотранспортних засобів, тракторист, ливарник санітарно будівельних виробів на конвеєрі, машиніст крана); працівників сфери торгівлі та послуг
(продавець продовольчих товарів, кухар, продавець консультант, продавець непродовольчих товарів, охоронник, бармен); некваліфікованих працівників (підсобний робітник, укладальник-пакувальник, прибиральник службових приміщень, вантажник, двірник) та інших.
У воєнний період відбулося суттєве зменшення кількості безробітних, які пройшли професійне навчання. У 2022 році за сприяння обласної служби зайнятості 1,7 тис. безробітних проходили таке навчання, що на 1,5 тис. осіб або 47% менше, ніж у 2021 році, а у 2023 році ще на 35,9 % менше, ніж у 2022 році.
Значно зменшилася участь безробітних у громадських та інших роботах тимчасового характеру. У 2022 році у таких роботах брали участь лише 291 особа, що у 3,5 рази менше, ніж у 2021 році, а у 2023 році даний показник покращився порівняно з 2022 роком на 10,7% (322 особи).
Водночас, у служби зайнятості на сьогодні значно ширші можливості для допомоги людям із пошуком роботи, розвитком бізнесу або ж професійним вдосконаленням, і це не лише безпосереднім клієнтам служби – зареєстрованим безробітним і роботодавцям, а й усім іншим громадянам працездатного віку. Це видача ваучерів для підвищення конкурентності на ринку праці, програма мікрокредитування «Власна справа» в рамках проєкту єРобота, проєкт «Армія відновлення».
Стартував експериментальний урядовий проєкт, за яким учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни можуть безоплатно пройти професійне навчання у закладах освіти Державної служби зайнятості.
Почала діяти програма фінансової підтримки роботодавців, які працевлаштовують людей з інвалідністю І і ІІ групи. Вона передбачає грошову компенсацію вартості облаштування робочого місця для такого працівника на суму до 15 мінімальних зарплат.
Збільшилась і кількість компенсаційних програм для роботодавців, які створюють нові робочі місця і працевлаштовують внутрішньо переміщених осіб та вразливі верстви населення.
Урядом була відновлена програма «Рука допомоги», за якою члени малозабезпечених сімей можуть отримати одноразову безвідсоткову допомогу для організації підприємницької діяльності.
1.1.1. Транспорт
1.1.1. Транспорт
Загальна характеристика
Область має розгалужену мережу автомобільних доріг (державного та місцевого значення), яка забезпечує вантажні та пасажирські потоки внутрішньодержавні, транзитні та внутрішньообласні.
Автомобільні транспортні коридори, що проходять територією області, завантажені переважно транспортними потоками з Центральної Європи (коридор №3) та Південної Європи (коридор №5).
Рис. 1.11. Мережа автомобільних доріг
Головними транспортними вузлами області є міста Коростень, Житомир та Бердичів.
Нижче наведено динаміку обсягів вантажних і пасажирських перевезень і розподіл їх між видами транспорту за ряд років.
Таблиця 1.13. Динаміка перевезення вантажів за видами транспорту області,
млнткмРоки
Залізничний
Автомобільний
2016
16085
39858
2017
18915
43366
2018
17338
43259
2019
13363
38992
2020
15963
43177
Таблиця 1.14. Динаміка перевезення пасажирів в області за видами транспорту, тис. осіб
Роки
Залізничний
Автомобільний (автобуси)2
Трамвайний
Тролейбусний
2017
2889
61356
7845
43994
2018
…1
59361
7490
38957
2019
…1
59310
7282
34593
2020
…1
37532
4546
21338
2021
…1
36851
5077
30860
1 Дані не оприлюднюються з метою забезпечення виконання вимог Закону України «Про державну статистику» щодо конфіденційності статистичної інформації.
Залізничний транспорт
Територією області проходять двоколійні електрифіковані залізничні лінії з інтенсивним рухом поїздів: Здолбунів – Козятин – Фастів – Київ (ділянка у межах області – Миропіль – Бердичів – Чорнорудка – Попільня); Коростень – Київ (ділянка у межах області Коростень – Малин – Ірша).
Найбільше навантаження з усіх залізничних ділянок припадає на залізничну ділянку – Здолбунів – Козятин – Фастів – Київ, яка працює на межі пропускної спроможності.
Одноколійні залізничні лінії Коростень – Овруч – Калінковичі, Коростень – Олевськ – Сарни, Коростень – Звягель – Шепетівка, Коростень – Житомир – Бердичів, Новоград – Звягель – Житомир – Фастів, Житомир – Коростишів, Білокоровичі – Овруч – Вільча забезпечують, головним чином, транспортні зв’язки області з прилеглими областями. Найбільше навантаження має залізнична ділянка Коростень – Звягель – Шепетівка та Коростень – Житомир – Бердичів.
Експлуатаційна довжина залізниці загального користування по території області складає 1161,9 км. Щільність залізничної мережі – 34 км/тис. кв км, що майже на рівні середнього показника по Україні (36 км/тис. кв км).
В області нараховується 65 залізничні станцій.
Автомобільний транспорт
Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у забезпеченні вантажних і пасажирських перевезень.
Перевезення пасажирів і вантажів здійснюється приватними перевізниками. Регулярним автобусним сполученням охоплено всі міста та 94 % сільських населених пунктів області.
Маршрутна мережа формується за конкурсними умовами. Пасажирський транспорт є дотаційним і потребує постійної фінансової підтримки з держбюджету.
Інші види транспорту
Через територію області проходить нафтопровід «Дружба» (Овруцька, Коростенська, Звягельська міські ТГ та Лугинська селищна територіальна громада), два газопроводи Ямал-Торжок-Долина (Овруцька, Коростенська, Звягельська міські ТГ та Ємільчинська селищна територіальна громада), Київ – Дашава (Бердичівська, Андрушівська, Чуднівська міські ТГ та Попільнянська, Ружинська, Любарська селищні ТГ).
Протяжність газопроводів складає 12861 км, з них 9204 км становлять розподільчі газові мережі, а 3657 км газопроводи – вводи до газифікованих об’єктів.
Автомобільні дороги
Область по протяжності автомобільних доріг загального користування в Україні займає 6 місце, місцевих доріг – 4.
Опорна мережа області складає 8584,1 км, з яких: 1642,6 км – дороги державного значення;
6941,5 км – дороги місцевого значення.
Також, в області налічується 10852,8 км автомобільних доріг комунального значення.
У зв'язку із проведенням децентралізації влади в системі управління автомобільними дорогами загального користування та відповідно до
розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 759-р «Про передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення» з 1 січня 2018 року до сфери облдержадміністрації перейшло 6941,5 км або 948 доріг загального користування місцевого значення.
Із загальної протяжності автодоріг місцевого та державного значення: із твердим покриттям – 5209,0 км;
перехідне покриття (біле шосе, бруківка, дьогте-грунт) – 3167,7 км; ґрунтове покриття – 207,4 км.
Дороги державного й місцевого значення забезпечують зв’язки із зарубіжжям та обласними центрами регіонів України.
Щільність автомобільних доріг за регіонами
Основою автодорожньої мережі є дороги державного та місцевого значення. Головне транспортне навантаження приймають дві міжнародні автодороги державного значення: М-06 та М-07.
Автомобільна дорога Київ-Чоп (М-06) є складовою міжнародного транспортного коридору: Крітський №3 – Краківець – Львів – Рівне – Житомир– Київ; Крітський №5 Європа -Азія – Краківець – Львів – Рівне – Житомир – Київ – Полтава – Харків – Дебальцево – Ізварине. Автомагістраль значно навантажена транзитними, міжобласними, внутрішньообласними транспортними потоками.
Міжнародна автомобільна дорога М-07 Київ-Ковель-Ягодин (на Люблін) є складовою частиною міжнародної транспортної магістралі категорії «Є» Є373-Люблін-Ковель-Київ.
1.4.3 Енергетична інфраструктура
1.4.3 Енергетична інфраструктура
В зв’язку з введенням в дію Закону України «Про ринок електричної енергії» з 01.01.2019 на території області діяльність з розподілу електричної енергії здійснює АТ «Житомиробленерго» (далі – товариство) на підставі ліцензії, виданої згідно постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року № 1441 (зі змінами та доповненнями) та виступає на ринку електричної енергії як оператор системи розподілу (ОСР).
На 01.01.2024 АТ «Житомиробленерго» надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам області загальна кількість яких складає 588186, а саме: не побутових – 18105; побутових – 570081.
Динаміку обсягів розподілу за період 2019-2023 років наведено нижче.
2023
2022
2021
2020
2019
2195
2181
2371
2347
2589
Рис.1.13. Динаміка обсягів розподілу електроенергії в області протягом
2019-2023 років, млн кВт*год
За період 2019-2023 років на території області спостерігається стрімке зростання кількості введених в експлуатацію генеруючих установок, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на об’єктах побутових споживачів у межах їх приватних домогосподарств. Так, на 01.01.2024 введено в експлуатацію генеруючи установки, що виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання у 1273 побутових споживачів, що на 1087 споживачів більше в порівнянні з 2019 роком, або на 85,4%.
2024
2023
2022
2021
2020
2019
186
758
633
1273
1180
1057
Рис.1.14. Динаміка зростання кількості приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії в області протягом 2019-2023 років, млн кВт*год
Крім того, на території ліцензованої діяльності АТ «Житомиробленерго» функціонує 36 виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Передача електричної енергії має бути якісною, надійною, безпечною,
тому АТ «Житомиробленерго» (далі – Товариство) щороку спрямовує чималі кошти на будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення електромереж, де застосовує новітні технології.
За період 2019-2024 рік Товариством впроваджувалась низка заходів з метою покращення якості передачі електричної енергії споживачам та для підвищення рівня надійності електромереж міст і сіл Житомирської області. Одним із найважливіших завдань є приведення до належного стану магістральних i розподільних електричних мереж, що дозволить істотно знизити втрати електроенергії при її транспортуванні та перетворенні. На реалізацію цільових програм у 2019-2024 роках Товариством на 01.10.2024 було
профінансовано 1 348,39 млн грн (без ПДВ).
За період 2019-2024 рік на 01.10.2024 були реалізовані наступні основні заходи на енергооб’єктах Житомирської області:
Реконструкція ліній електропередач – 496,745 км.
Реконструкція та технічне переоснащення ПС 35-110 кВ – 21 ПС.
Технічне переоснащення ПС 35-110кВ (заміна масляних вимикачів на вакуумні з комплектом захисту та телемеханізацією) – 69 ПС.
Телемеханіка ПС: телемеханізація ПС 35-110 кВ – 41 ПС. Телемеханіка ПС: створення ОІК – 10 шт.
Автоматизована система реєстрації перерв, моніторинг якості послуг
«(АСРП) AT «Житомиробленерго» – І та ІІ черга.
Реконструкція розподільного пункту РП-10 кВ – 15 РП.
Технічне переоснащення ПЛ-10кВ (секціонування ПЛ з використанням реклоузерів) – 89 реклоузерів.
Технічне переоснащення ТП 10/0,4кВ (заміна силових трансформаторів) – 51 силовий трансформатор.
14 червня 2018 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято рішення про видачу ТОВ ″ЖИТОМИРСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА
КОМПАНІЯ″ (ТОВ «ЖОЕК») ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова НКРЕКП від 14.06.2018 № 429). ТОВ «ЖОЕК» являється єдиним постачальником Універсальних послуг на території Житомирської області.
У зв’язку з військовою агресією зі сторони російської федерації впродовж 2022-2024 років внаслідок ракетних та дронових ударів по електричних підстанціях ПС 330 «Житомирська» та ПС 330 «Лісова» НЕК «Укренерго» відбулося неодноразове руйнування автотрансформаторів та іншого додаткового обладнання.
Відновлення роботи та заміна пошкодженого обладнання виконується силами за засобами компанії НЕК «Укренерго» відповідно до графіків поставки енергетичного обладнання.
Енергозбереження та теплова енергетика
В області на альтернативному паливі працюють 793 котельні (потужністю 520,1 МВт), що становить майже 59,1% від загальної кількості котелень.
Таблиця 1.17. Порівняльна характеристика частки сумарної потужності котелень на альтернативних видах палива в регіоні, відсотків до загальної потужності котелень регіону, із суміжними регіонами та регіонами одного типу протягом 2019-2021 років
Область
2017
2018
2019
2020
2021
Житомирська
20,1
21,7
23,0
23,3
24,0
Волинська
21,8
22,0
22,0
22,8
23,0
Вінницька
9,7
10,5
10,8
11,1
11,2
Київська
15,0
16,2
16,7
16,9
16,9
Рівненська
19,5
20,0
22,2
25,1
25,2
Хмельницька
16,9
11,9
14,3
14,5
14,5
Чернігівська
11,1
16,2
16,3
16,9
17,0
У 2024 році частка сумарної потужності котелень, працюючих на альтернативному паливі, становить 27% до загальної потужності котелень регіону що є більше на 4 % у порівнянні з 2019 роком.
Основним фактором у зменшенні використання потужностей джерел теплопостачання, працюючих на традиційних видах палива, є скорочення потужностей газового обладнання, закриття нерентабельних газових котелень.
Підприємства комунальної теплоенергетики, до складу яких входять
10 підприємств органів місцевого самоврядування, налічують 136 котелень, у яких експлуатується 450 котлів, з них – 163 од. (36,2%) працюють понад 20 років; 321,8 км теплових мереж, з яких – 117,84 км (36,6%) знаходяться у ветхому стані, внаслідок чого втрати в мережах становлять 11%. Усі котельні оснащені засобами технологічного обліку теплової енергії.
З метою скорочення споживання природного газу та закриття нерентабельних котелень органами місцевого самоврядування приймалися рішення щодо переходу споживачів на автономне та індивідуальне опалення. Послуги з централізованого опалення для населення надаються у містах: Житомирі, Бердичеві, Коростені, Малині, Звягелі, Андрушівці (опалення гуртожитку), у селищах міського типу Житомирського району – Новогуйвинському та Озерному.
Протягом 2019-2023 роки підприємствами комунальної теплоенергетики проведено модернізацію котелень (замінено застарілі котли, встановлено пальникові пристрої, сучасні насоси, твердопаливне котельне обладнання, застосовано системи хімводопідготовки на котельнях, закрито нерентабельні котельні, замінено понад 30 км теплових мереж) на суму близько 500 млн гривень.
Таблиця 1.18. Показники кількості котлів, теплових мереж та джерел енергії протягом 2019-2023 років.
Показники
2019
2020
2021
2022
2023
Кількість джерел енергії, од.
143
143
141
143
136
кількість котлів, од
487
479
473
471
450
термін експлуатації більше 20 років
144
168
181
185
163
%
30
35
38
39
36
теплові мережі, км
337,46
336,02
335,42
325,1
342,903
ветхих і аварійних
115
118
123,7
119,5
117
%
34
35
36,9
36,7
36
Вироблено теплової енергії, Гкал
735573,8
723185,4
833532,6
689185,4
644973,4
втрати
66132,4
61603
77652,4
63573,6
72416,1
%
9
8,7
9,5
9,4
10,4
потужність котелень, Гкал/год
1097,23
1107,141
1083,72
1082
1070,99
твердопаливні котельні, од
8
9
9
9
12
1.4.4. Промислова інфраструктура
1.4.4. Промислова інфраструктура
У 2022 році у промисловому комплексі області налічувалося 1298 підприємств, з них 7 – великих, 159 – середніх, 1132 – малих, з них 832 – мікропідприємства.
Рис. 1.15. Динаміка кількості промислових підприємств протягом
2018-2022 років.
Як бачимо з рисунку впродовж останніх п’яти років спостерігається нестабільна динаміка щодо кількості промислових підприємств. Загальна кількість підприємств у порівнянні з 2021 роком зменшилася на 303 підприємства та на 162 підприємства у порівнянні з 2018 роком.
1.4.5. Освітня інфраструктура
1.4.5. Освітня інфраструктура
Мережа закладів загальної середньої освіти
В області у 2024 році функціонує 566 закладів загальної середньої освіти, в яких навчається 131,3 тис. учнів. Упродовж останніх років спостерігається зменшення мережі закладів загальної середньої освіти у зв’язку із оптимізацією шкільної мережі шляхом реорганізації закладів освіти, у зв’язку зі скороченням чисельності учнів.
0
2020
2021
2022
2023
2024
Кількість ЗЗСО
623
611
544
527
514
Рис. 1.16. Динаміка кількості закладів загальної середньої освіти області, одиниць
126
2020
2021
2022
2023
2024
Кількість учнів, тис.
137,8
138
136
133,1
131,3
138
136
134
132
130
128
Кількість учнів, тис.
Рис. 1.17. Динаміка кількості учнів у закладах загальної середньої освіти області, тис. осіб
Розвиток мережі профільних закладів загальної середньої освіти
Наразі триває поступовий перехід від одинадцятирічної до дванадцятирічної середньої освіти.
Розпорядженням Житомирської обласної військової адміністрації від 19.07.2024 № 405 затверджено прогнозовану мережі профільних ліцеїв області, яка складається з 65 академічних ліцеїв у 51 ТГ, які забезпечуватимуть з 2027 року здобуття профільної освіти.
Розвиток системи профільних ліцеїв здійснюється у контексті реформ галузі освіти, які передбачені «Новою українською школою». Цей процес сприяє рівному доступу до якісної освіти дітей, що проживають у сільській місцевості та забезпечує трансформацію мережі закладів загальної середньої освіти.
Забезпечення шкільними автобусами
На 01.01.2022 парк шкільних автобусів в області становив 331 одиницю, з яких 103 передано на оборонні потреби. Упродовж 2022-2023 років парк шкільних автобусів закладів освіти області поповнено на 66 одиниць: 22 автобуси передано міжнародними партнерами, 16 шкільних автобусів придбано територіальними громадами за кошти місцевих бюджетів, 28 транспортних засобів придбано за рахунок коштів державної субвенції та співфінансування з місцевих бюджетів.
У 2024 році закуплено 16 автобусів за кошти державної субвенції та 4 за кошти цільової дотації. Разом з тим загальна потреба шкільних автобусів у закладах освіти Житомирської області становить майже 125 одиниць.
Разом з тим 17,3 тис. учнів та 2,6 тис. педагогічних працівників стовідсотково забезпечені безкоштовним підвезенням шкільними автобусами та за рахунок місцевих перевізників.
Таблиця 1.19. Кількість закуплених в області шкільних автобусів за кошти державної субвенції, одиниць
Область
Загальна кількість шкільних автобусів
Кількість закуплених шкільних автобусів
Всього
У тому числі по роках
2022
2023
2024
Житомирська
272
44
0
28
16
Створення безпечних умов у закладах освіти
Упродовж 2022-2024 років облаштовано 1232 укриття різного типу, у зв’язку з чим збільшено кількість захисних споруд в усіх закладах освіти з 27% до 98 %. Спільно з Головним управлінням ДСНС у Житомирській області, Головним управлінням Нацполіції в Житомирській області, фахівцями у сфері цивільного захисту обстежено 100% закладів, розглянуто 2,1 тис. пакетів документів, сформовано фотобанк укриттів обсягом майже 20 тис. фото.
ЗВО
ЗФПО ЗП(ПТ)О
ЗПО ЗЗСО
ЗДО
0
100
200
300
400
500
600
Кількість укриттів Кількість ЗО
Із метою забезпечення охорони закладів освіти у 2023/24 навчальному році встановлено 975 засобів тривожної сигналізації з підключенням до пунктів централізованого спостереження та реагування, 185 камер відеоспостереження та 259 систем оповіщення.
ЗДО
ЗЗСО
ЗПО
ЗП(ПТ)О
ЗФПО
ЗВО
Кількість укриттів
550
566
69
18
20
9
Кількість ЗО
576
566
69
18
20
9
Рис. 1.18. Співвідношення кількості облаштованих укриттів у закладах освіти області, одиниць
Охоплення дітей відповідного віку дошкільною освітою. Розвиток мережі закладів дошкільної світи
З 576 закладів дошкільної освіти області 542 працюють очно/змішано,
34 – дистанційно.
Різними формами дошкільної освіти в області охоплено 99,2% від загальної кількості дітей 3-6-ти річного віку та 100 % дітей 5-річного віку.
Чисельність дітей у розрахунку на 100 місць у закладах дошкільної освіти становить 80 осіб, у міській місцевості – 85 осіб.
680
660
640
620
600
580
560
540
Кількість ЗДО
Завдяки співпраці Овруцької громади з Естонським центром міжнародного співробітництва (ESTDEV) у 2024 році відкрито ІІ чергу модульного дитячого садочку в м. Овручі на 160 місць.
520
2020
2021
2022
2023
2024
Кількість ЗДО
670
668
627
610
576
45
40
35
30
25
20
15
10
5
Кількість вихованців, тис
Рис. 1.19. Динаміка кількості закладів дошкільної освіти, одиниць
0
2020
2021
2022
2023
2024
Кількість вихованців, тис
41
40,5
38,3
33,1
29,6
Рис. 1.20. Динаміка кількості вихованців у закладах дошкільної освіти області, тис. осіб
Розвиток інклюзивного навчання для дітей з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої освіти
Організація інклюзивного навчання реалізує права осіб з особливими освітніми потребами на здобуття загальної середньої освіти наближену до місця проживання, їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство, залучення батьків до участі у освітньому процесі.
Заклади загальної середньої освіти забезпечують безперешкодний доступ до будівель та приміщень, створюють відповідну матеріально-технічну та
методичну бази, забезпечують підвищення кваліфікації педагогічних працівників з питань надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами у класах з інклюзивним навчанням, сприяють провадженню інноваційної діяльності.
Введення інклюзії дало змогу вивести частину дітей з індивідуального навчання, створити умови для їх соціальної адаптації та інтегрувати у дитяче середовище.
У 2018 році на Житомирщини були створені перші інклюзивні класи, в яких навчалися 382 дитини з особливими освітніми потребами. На сьогодні на інклюзивному навчанні у закладах загальної середньої освіти перебувають 2173 дитини з особливими освітніми потребами, у закладах дошкільної освіти – 783 дитини.
Для організації інклюзивного навчання дітей залучено більше 1,5 тис. асистентів вчителів та вихователів.
У 2024 рокі виділено 10 660,0 тис. грн державної субвенції для дітей з особливими освітніми потребами.
Модернізація закладів професійної (професійно-технічної) освіти області
В області у ЗП(ПТ)О навчаються близько 7,2 тис. осіб. Мережа державних та комунальних ЗП(ПТ)О області складає 18 одиниць:
2 професійні коледжі
3 вищих професійних училища;
3 центри професійно-технічної освіти; 8 професійних ліцеїв;
1 професійно-технічне училище;
1 заклад з 3-ма філіями при установах виконання покарань.
В даний час в області функціонують 14 навчально-практичних центрів (далі – НПЦ) на базі ЗП(ПТ)О.
У третій декаді грудня заплановано відкриття ще трьох нових та доукомплектування одного навчально-практичних центрів.
Потребують створення НПЦ з професій, що користуються попитом на регіональному ринку праці, за галузевим спрямуванням сільське господарство та транспорт. Майже половина ЗП(ПТ)О області, отримали відповідні ліцензії, мають достатню матеріально-технічну базу та потужний кадровий потенціал для здійснення підготовки робітничих кадрів для агропромислового комплексу та транспорту.
Вирішити зазначену проблему можливо із залученням коштів як з державного та місцевого бюджетів, так і за рахунок розвитку державно- приватного партнерства.
На базі ЗП(ПТ)О області створено 7 кваліфікаційних центрів, які підтверджують підготовку робітничих кваліфікацій дорослого населення за 8 професіями.
Розвиток вищої та фахової передвищої освіти
В області функціонує 29 закладів вищої та фахової передвищої освіти:
9 – вищої освіти (3 університети, 2 інститути, 4 відокремлені структурні підрозділи закладів вищої освіти (1 державний та 3 приватні);
20 – фахової передвищої освіти (8 – підпорядковані Департаменту освіти і науки обласної військової адміністрації, 5 – іншим департаментам обласної військової адміністрації, 5 – відокремлені структурні підрозділи закладів вищої освіти, 2 – приватні).
Вищу та фахову передвищу освіту здобувають майже 37,8 тис. студентів.
2024 рік
2023 рік
2022 рік
2021 рік
2020 рік
15000
10000
5000
0
Кількість здобувачів
30000
25000
20000
31035 30980
33710
35000
37769
37389
40000
Рис. 1.21. Динаміка кількості студентів, які навчаються у ЗВО та ЗФПО,
осіб.
Таблиця 1.20. Кількість студентів ЗВО та ЗФПО на початок
2024-2025 навчального року
Область
Кількість студентів у ЗВО та ЗФПО на початок 2024-2025 навчального року
Всього
ЗВО
ЗФПО
Житомирська
37769
21979
15790
Незважаючи на те, що на регіональному ринку праці відчувається гострий дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів, більшість випускників загальноосвітніх закладів обирають здобуття вищої освіти.
Тому за останні роки в області утворився дисбаланс між підготовкою фахівців з вищою та професійною освітою.
Для вирівняння такої диспропорції необхідно збільшити обсяги прийому за державним/регіональним замовленням за робітничими професіями та корегування напрямів і видів підготовки робітничих кадрів у відповідності до потреб ринку праці.